Проблеми подолання кризи і відбудови економіки
Причини зменшення попиту до реформи . Ряд політичних рішень, прийнятих до початку реформи або на самому її початку, обумовив зменшення попиту, а після введення в дії ринкового механізму - і виробництва.
I. Відмова від використання переказного катбованця . Використання переказного катбованця в розрахунках між країнами РЕВ дозволяло обмінюватися тією продукцією, яку не можна було продати на світовому ринку за вільно конвертовану валюту. Вихід СРСР із системи розрахунків у переказних катбованцях призвів до того, що в 1991 р. експорт знизився до 20 млрд.крб. проти 52 млрд.крб. у 1990 р., а імпорт - із 68 млрд.крб. до 20 млрд.крб.2. Розпуск Варшавського договору і приєднання до ембарго проти Лівії, Іраку, Югославії істотно скоротили попит на зброю радянського зразка. Колишні учасники Варшавського договору вступають у НАТО, що веде до переозброєння їх зброєю натовського зразка. Це відповідно скорочує попит на зброю нашого виробництва. У тому ж напрямку діє приєднання до ембарго проти значних покупців нашої зброї - Лівії, Іраку, Югославії.
3.Дезинтеграція СРСР і введення національних валют у колишніх його республіках привели до розпаду спільного ринку СРСР. Щоб продати свою продукцію в країни СНД, українським підприємствам тепер треба конкурувати з фірмами ФРН, Франції, США й інших країн, що у стані дати кращу за якостю і більш дешеву продукцію.
Те ж відносеться до вивозу капіталу. Раніш, щоб одержати, наприклад, тюменську нафту, достатньо було для цього направити робітників, обладнання трубы, і це гарантувало одержання потрібної кількості нафти по внутрішніх цінах СРСР, істотно більш низьким, чим світові.
Зараз, щоб одержати право прикласти капітал до розробки родовищ нафти, наприклад, в Азербайджані, треба виграти в конкурентній боротьбі з фірмами США, Японії, Англії і інших країн, що мають більш досконалу техніку і технологію, на що наші підприємства нездатні.
Причина падіння попиту після початку реформи . Гіперінфляція привела до різкого зниження купівельної спроможності грошей і обумовила зменшення загального попиту на предмети споживання і засоби виробництва.
Належні мірі по компенсації втраченого попиту не були прийняті. Країни, що мають більшого досвіду в регулюванні ринкової економіки, під час "шокової терапії" індексували доходи і заощадження: Бразилія - на 100%, Польща - на 90% і 80% відповідно.
У нас взяло гору прагнення швидше "вибрати" надлишок грошей і за рахунок цього домогтися більш швидкого насичення ринку товарами. Практично були винищені збережения населення, за рахунок яких значною мірою формувався попит на предмети тривалого користування: телевізори, меблі і т.п. Це вкрай негативно вплинуло на виробництво товарів тривалого користування.
Монетаристська політика, на якій наполягає МВФ, вимагає бездефіцитності бюджету. У наших умовах дефіцит бюджету намагалися ліквідувати за рахунок скорочення витрат. Це вело до зменшення попиту, а отже і до скорочення виробництва. Внаслідок цього зменшувалися надходження в бюджет, що вело до нового його дефициту, нового скорочення видаткової частини і т.д.
Зменшенню попиту сприяло порушення паритету цін на сільськогосподарську продукцію і промислову продукцію для села, завищення курсу гривні. Механізм перепливу капіталу в умовах гіперінфляції діяв всупереч інтересам виробництва. Зберегти у цей час у якійсь ступені купівельну спроможність грошей можна було за рахунок швидкого обороту, пускаючи їх у спекуляцію, перепродаж товару. Гроші з виробництва перетікали в спекуляцію; виробництво ж позбавлялося необхідних йому засобів, падав попит на засоби виробництва.
Щоб відновити економіку, треба відновити попит. Для цього потрібні як економічні, так і політичні рішення. Економічні рішення повинні бути націлені на збільшення грошової маси. Вони неминуче ведуть до підвищення середніх розмірів зарплати, пенсій і т.п., і до підвищенні собівартості продукції, цін. Монетаристська політика спрямована проти такого роду змін, вона блокує тим самим відновлення попиту і виробництва.
Політичні рішення повинні забезпечити українським виробникам їх традиційні ринки збуту в країнах СНД, вільний вивіз капіталу і вільний доступ до сировини. Останнє особливо актуально в зв'язку з очікуваною у 2020-2030 р. ресурсною катастрофою.
А.Федотов попереджає про можливі наслідки ресурсної катастрофи "... Исторически быстропротекающая ресурсная катастрофа 2020-2030 гг., если не принять мер по ее предотвращению, породит дикий хаос и жестокие войны за обладание последними ресурсами планеты ".