Проблеми подолання кризи і відбудови економіки

Такого роду реформа цін і розподілу неминуче вимагатиме збільшення грошової маси, емісії грошей. Проведення ж монетариської політики, що блокує емісію, заблокує в остаточному підсумку відновлення сільськогосподарського виробництва на нині існуючій матеріально-технічній базі.

2. Більшість підприємств нерентабельні: збиткові 50% підприємств і 90% КСП; сільське господарство в цілом збиткове вже кілька років.

Вже простий перелік цих фактів призводить до висновку, що в політиці ціноутворення зроблені значні прорахунки і її треба кардинально змінювати.

До реформи ціни встановлювалися на основі національних витрат виробництва: до середній по галузі або ціновий зоні собівартості продукції додавався прибуток, достатній для забезпечення розширеного відтворення і різного роду виплат у бюджет. Якщо, наприклад, середня собівартість даного товару була 400 грн., а прибуток - 80 грн., ціна цього товару складала 400+80=480 грн.

Така побудова цін забезпечувала відшкодування витрат виробництва і заплановане накопичення, тобто нормальне заплановане розширене відтворення на переважній більшості підприємств.

Після лібералізації цін і зовнішньої торгівлі сформувався інший механізм ціноутворення. Припустимо, що даний товар на світовому ринку коштує 100 дол., один долар можна придбати за 3, 40 грн., мито та інші витрати, пов’язані з імпортом товару, складають 60 грн. Якщо немає обмежень на імпорт даного товару, курс валюти і мито не змінюються, то при практичній відсутності інфляції на світовому ринку даний товар завжди можна ввезти з-за кордону і продавати його по ціні 100х3, 40 +60= 400 грн.

Така прив’язка цін внутрішнього ринку до світових цін дозволила призупинити і стримувати інфляцію. Проте наслідки застосування такого механізму ціноутворення дорого обійшлися нашій економіці.

1.Нераціонально використовується іноземна валюта . Вона витрачаеться на імпорт товарів (без цього неможлива прив'язка цін внутрішнього ринку до світових цін), забезпечуючи розвиток сільського господарства, легкої і харчової промисловості не в Україні, а в країнах, із яких імпортуються товари.

2. Через помилки в визначенні курсу валюти внутрішній ринок України захоплений закордонними виробниками . У вересні 1993 р. курс національної валюти України до долара США був занижений у 6, 7 раз. Приймемо, що по паритету купівельної сили 1 долл. рівнявся 2, 6 грн. При заниженні курсу гривні стосовно долара США в 6, 7 раза за долар повинні були давати 17, 42 грн. Тому товар, що коштував 100 долл., при миті в 60 грн. продавався б на нашому внутрішньому ринку за 100х17.42 +60 =1802 грн. Вітчизняний виробник при ціні того ж виробництва товару в 480 грн. був надійно захищений заниженим курсом гривні від конкуренції іноземних виробників.

Проте поступово курс гривні був не тільки виведений на паритет купівельної сили, але навіть завищений. При курсі 2, 0 грн. за 1 долл. той же товар вартістю 100 долл. міг продаватися на внутрішньому ринку за 100х2, 00+60=260 грн.

У результаті цього незважаючи на зниження реальних доходів на душу населення в п’ять раз наші виробники виявилися неконкурентоспроможними навіть на внутрішньому ринку. Якщо в 1990 р. роздрібний товарообіг на 80% формувався за рахунок товарів вітчизняного виробництва, то в 1997 р. - тільки на 30%. (За даними_М.А. Павловского, у 1997 р. 95% товарів широкого вжитку і 92% харчових продуктів, які продавалися вроздріб, були імпортного походження).

Другим наслідком завищення курсу гривні стала масова нерентабельність переважної частини підприємств: 50% промислових підприємств і 90% КСП.

3.Постійно відтворюється дефіцит коштів . Збитковість основної маси підприємств породжує неплатежі їх одне одному, заборгованість по зарплаті, по податках у бюджет, виплатам у Пенсійний фонд. Розвивається бартер, що дозволяє обійтися без грошей і відновити нормальний обмін відповідно до реальних витрат підприємств на виробництво продукції.

Виникла невідповідність між реальними можливостями споживання і наявним фондом споживання: рівень пенсій, зарплати, соціальних виплат був установлений раніше, в розрахунку на більший об’єм виробництва. Тому національні витрати, що сформувалися із врахуванням існуючого розподілу, перевищують ціни.