Особливості інвестування в товариство з обмеженою відповідальністю і в товариство з додатковою відповідальністю

Акціонерними товариствами в мініатюрі називають товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ). Порівняння ТОВ з акціонерними товариства невипадкове, адже перші (ТОВ) були штучно створені наприкінці XIX століття німецькими юристами на вимогу потреб дрібного підприємництва шляхом поєднання в новій організаційно-правовій формі найбільш прийнятних для дрібного бізнесу ознак повного товариства (обов'язковість вирішення найбільш важливих питань за одностайного рішення усіх учасників товариства, обмеженість руху учасників, закритість товариства) і акціонерного товариства (обмеженість ризику учасників за результати діяльності товариства сплаченими вкладами, управління справами товариства за допомогою органів товариства, участь в управлінні справами товариства залежно від розміру частки учасника). Хоча в ТОВ присутні деякі елементи персонального об'єднання, однак воно належить До об'єднання капіталів, ознаки яких переважають У цьому товаристві.

Правове становище ТОВ регулюється статтями 50–64 Закону України “Про господарські товариства”, а також статтями 1–23, що стосуються усіх видів господарських товариств.

Для інвесторів, що обирають статутний фонд ТОВ як об'єкт інвестування, слід враховувати характерні риси цієї організаційно-правової форми підприємницької діяльності, зокрема:

• господарська організація корпоративного типу;

• різновид господарського товариства з усіма притаманними останньому ознаками, включаючи наявність: статусу юридичної особи і власного май на (що належить на праві власності);

• обов'язковість двох установчих документів – установчого договору та статуту;

• обов'язковість двох фондів (статутного та резервного), вимоги до мінімального розміру, співвідношення та порядку формування яких встановлюються законом (мінімальний розмір статутного фонду дорівнює сумі, еквівалентній 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки заробітної плати, діючої на момент створення товариства; резервний фонд не повинен бути менше 25 відсотків статутного фонду і формується за рахунок щорічних відрахувань у сумі щонайменше п'яти відсотків суми чистого прибутку товариства);

• поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами та може бути будь-яким (рівним або різним);

• відповідальність товариства за власними зобов'язаннями усім майном, що належить йому на праві власності;

• відсутність у учасників товариства субсидіарної відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки; водночас учасники, які неповністю сплатили свої вклади, у передбачених установчими документами товариства випадках, несуть додаткову обмежену відповідальність за зобов'язаннями товариства у розмірі несплаченої частини вкладу;

• наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – одноособовий директор або дирекція (може формуватися не лише з учасників, але й з найманих працівників), контрольний – ревізійна комісія (формується виключно з учасників товариства);

• рішення зборами учасників приймаються зазвичай простою більшістю голосів (при цьому кількість голосів, що належить учаснику, має бути пропорційною розміру його частки у статутному фонді); а з питань, що потребують одностайності (визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; виключення учасника з товариства) – за згоди усіх учасників;

• обов'язковість для учасників майнової участі в товаристві: вносити основний і додаткові, (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внески;

• обмеження обов'язкової персональної участі лише випадками прийняття зборами учасників рішень з питань, щодо яких закон вимагає одностайності (визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів; внесення змін'до статуту; виключення учасника з товариства);