Проблема стосункiв законодавчої влади з громадськiстю

1. Полiтичнi партiї, громадськi органiзацiї та рухи через своїх

представникiв, обраних до Рад, та в iнших формах беруть участь

у розробцi та здiйсненнi полiтики, в управлiннi державними та

громадськими справами.

2. Основними напрямками розвитку полiтичної системи є поступове

розгортання демократiї, дедалi ширша участь громадян в

управлiннi справами держави..., пiдвищення активностi

громадських органiзацiй, постiйне врахування громадської думки.

3. Зареєстрованi громадськi об'єднання мають право брати

участь у полiтичнiй дiяльностi, у виробленнi державної

полiтики, у формуваннi органiв влади, мати своїх

представникiв у їх складi, проводити масовi заходи.

Викладенi законодавчi норми свiдчать про великi потенцiйнi

можливостi для розвитку демократiї у законодавчiй сферi. Якщо

коло суб'єктiв законодавчої iнiцiативи, можливо, не потребує

розширення, то уточнення i деталiзацiя механiзмiв залучення до

законодавчого процесу мiнiстерств, вiдомств, громадських

органiзацiй, вчених, юридичних осiб та громадян мали б знайти

своє законодавче втiлення. Такий пiдхiд, напевно, матиме широку

пiдтримку всiх полiтичних сил у парламентi i суспiльствi.

• Висловленi вище мiркування свiдчать про необхiднiсть та

можливiсть удосконалення законодавчої бази для забезпечення

ефективного зворотнього зв'язку мiж Верховною Радою,

депутатами та електоратом. Розглянутi питання можуть мати для

України велике значення, якщо їх вирiшення буде чiтко