Проблема стосункiв законодавчої влади з громадськiстю

Верховної Ради, Президент, Кабiнет Мiнiстрiв, Генеральний прокурор,

Верховна Рада Автономної Республiки Крим. За весь перiод роботи

Верховної Ради минулого скликання було прийнято понад 300 законiв.

Майже всi законопроекти вносились Кабiнетом Мiнiстрiв. Поодинокi фактивисування проектiв законiв вiд постiйних комiсiй наштовхувались на

спротив з боку керiвництва Верховної Ради, оскiльки цi законопроекти

вносилися як альтернативнi i до їх конкретного розгляду справа не

доходила. Така ситуацiя є пережитком колишньої системи та результатом

тиску урядової бюрократiї, яка знаходилась пiд iдеологiчним впливом

цiєї системи.

За проектом нової Конституцiї,розробленим за часiв Верховної

Ради попереднього скликання, до перерахованих вище суб'єктiв

законодавчої iнiцiативи додається ще один - народ. В цьому разi

законопроект може вноситися вiд iменi лише 300 тисяч громадян, а

проект змiн та доповнень до Конституцiї - вiд iменi не менше 1

мiльйона громадян. Згiдно Конституцiї та її проектiв громадськi

об'єднання та полiтичнi партiї не є суб'єктами законодавчої

iнiцiативи. В реальнiй практицi були випадки, коли якiсь громадськi

органiзацiї готували проект законодавчих актiв, публiкували їх, але

жодного разу цi документи не стали предметом розгляду у парламентi i

дуже рiдко у його комiсiях. Головною причиною цього є вiдсутнiсть у

вiдповiдних законодавчих актах унормування механiзмiв впливу

громадських об'єднань на законотворчий процес. Чинна Конституцiя та

закон про громадськi об'єднання обмежуються лише загальними фразами та

орiєнтацiями. Проте вони настiльки важливi та характернi, що їх варто

повнiстю зацитувати.