Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні

критеріїв верхньої і нижньої межі таких доходів немає, то визначення середнього класу у цьому розумінні є досить розпливчастим.

Однак у практичному відношенні суспільство такого середнього класу, людей достатку, або, як його називають на Заході, суспільство

загального благоденства, характеризується відносною економічною і політичною стабільністю, бо заможні люди не хочуть ні економічних

потрясінь, ні політичних революцій. Українському суспільству до такого благоденства ще дуже далеко.

Якщо економічна структура громадянського суспільства є основою його соціальної структури, то остання, у свою чергу, виступає основою

політичної структури цього суспільства. До найважливіших політичних інститутів громадянського суспільства, які формуються на основі його

соціальної структури, належать політичні партії і групи інтересів.

Головною ознакою політичної партії як організованої групи однодумців є прагнення до оволодіння державною владою, її здійснення й

утримання. Як добровільні об'єднання громадян, політичні партії є інститутами громадянського суспільства. Вони виконують у суспільстві низку

важливих функцій: вираження соціальних інтересів, ідеологічної та політичної соціалізації, формування громадської думки та ін. У той же час

політичні партії перебувають у тісному зв'язку з державною владою. У випадку оволодіння держав- ною владою та чи інша партія стає суб'єктом

державно-політичних відносин і в цій якості не виступає інститутом громадянського суспільства. Це стосується не лише правлячої партії, а й усіх

інших партій, - залежно від представництва в органах державної влади і управління. Політичні партії є головною ланкою, яка зв'язує

громадянське суспільство з державою, забезпечує представництво різних соціальних інтересів на державному рівні.

На сьогодні в Україні нараховується вже понад півсотні політичних партій. Здавалося б, це має максимально забезпечити представництво

багатоманітних інтересів громадянського суспіль-ства на державному рівні. Однак більшість політичних партій України є малочисельними. Вони

не користуються широкою підтримкою населення і не мають відчутного впливу на політику держави. Такі партії постали не з ініціативи мас як

відповідь на потребу в самоорганізації тих чи інших соціальних спільнот, а з ініціативи їх лідерів, як об'єднання порівняно невеликих груп людей.

Декотрі з політичних об'єднань є, радше, клієнтелістськими групами, які обслуговують інтереси їх засновників, ніж політичними партіями.Традиційне розмежування політичних партій на ліві, центристські і праві в Україні має свої особливості. У країнах Заходу цей поділ полягає

передусім у відмінності соціальної бази політичних партій - ліві партії виражають інтереси переважно найманих працівників, праві - власників.