Соціально-політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні

суспільства спільним для цих підходів є визнання соціально-економічного чинника, у першу чергу відносин власності на засоби вироб-ництва, як

основи класової диференціації суспільства. У відповідності з цим чинником у суспільстві з ринковою економікою виокремлюються три класи:

найманих працівників, великих і середніх власників засобів виробництва, дрібних власників засобів виробництва. Особливістю західної соціології

у цьому відношенні є, зокрема, те, що вона уникає ідеологізованих марксистських назв цих класів (пролетаріат, буржуазія, дрібна буржуазія),

називаючи їх найчастіше нижчим, або робітничим, вищим і середнім класами і розширюючи при цьому склад останнього за рахунок осіб

розумової праці - службовців і спеціалістів.1

Поняття «суспільний клас» є теоретичною конструкцією, яка не фіксується офіційною соціальною статистикою західних країн.

Диференціюючи соціальний склад самодіяльного населення, ця статистика використовує поняття «соціально-професійна група». Так, основними

обліковими групами в переписах самодіяльного населення Франції є шість соціально-професійних груп: «сільські господарі», «ремісники, торговці,

власники підприємств», «кадри, представники професій розумової праці», «представники проміжних професій», «службовці», «робітники».

Соціальна статистика ФРН оперує такими основними категоріями самодіяльного населення: «робітники», «селяни», «службовці і чиновники»,

«самостійні поза сільським господарство», «інші».

У процесах приватизації, становлення ринкової економіки в Україні формуються класи власників засобів виробництва, з'являються

відповідні соціально-професійні групи. Однак державна соціаль-на статистика поки що не реєструє цих процесів. В умовах соціалізму офіційний

статистичний облік самодіяльного населення здійснювався в категоріях «робітники», «службовці» і «колгоспники». Така диференціація вже не

відповідає новим економічним і соціальним реаліям. Однак обгрунтовано відмовившись від попереднього поділу самодіяльного населення,

органи державної статистики України все ще не налагодили облік динаміки соціального складу населення за соціально-професійними групами,

на зразок того, який існує у країнах Заходу.

Оскільки економічну основу громадянського суспільства становить недержавна власність на засоби виробництва, то однією з основних

ознак соціальної структури цього суспільства є наявність у ній класів власників засобів виробництва і відповідних соціально-професійних груп -