Фінансово-бюджетне регулювання
Надлишок бюджету може використовувати уряд за неперед¬бачених обставин для дострокових виплат, погашення державно¬го боргу, кредитування або переведення його в дохід наступного бюджетного року.
Для забезпечення збалансованості Державного бюджету на КМ України покладається обов'язок узагальнювати й готувати пропозиції про скорочення видатків бюджету, а також давати вис¬новки (у тому числі й на пленарних засіданнях Верховної Ради) щодо відповідності законопроектів, які вносяться на розгляд ВР України, Закону про Державний бюджет на поточний бюджетний рік і основним напрямам бюджетної політики на наступний бюд¬жетний рік.
Граничний розмір дефіциту Державного бюджету та джерела його покриття визначаються Верховною Радою під час його за¬твердження. Покриття дефіциту здійснюється за рахунок внутріш¬ніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансо¬вих інститутів. Рішення про залучення позик у кожному конкрет¬ному випадку ухвалює Верховна Рада. У затвердженому бюджеті граничний розмір дефіциту не повинен перевищувати розміру видатків бюджету на розвиток.
У скрутних ситуаціях покриття бюджетного дефіциту може здійснюватися способом додаткової емісії грошей. Наслідки грошової емісії загальновідомі: з'являється ризик неконтрольованої інфляції, руйнуються стимули довгострокових інвестицій, розкручується цінова спіраль, знецінюються заробітна плата та збереження населення, відтворюється новий бюджетний дефіцит.
Емісія цінних паперів вважається безінфляційним засобом подолання бюджетного дефіциту. Держава в особі своїх орга¬нів може випускати цінні папери для задоволення потреб у фі¬нансуванні видатків відповідних бюджетів. Тим самим держа¬ва як емітент стає суб'єктом ринку цінних паперів і фондового ринку. Ринок цінних паперів - це частка фінансового ринку, яка забезпечує можливість мобілізації фінансових коштів та інвестицій, переміщення капіталу в різні галузі економіки з можливо найвищою нормою прибутку, а також виконання по¬середницької ролі в процесі збирання коштів у їхніх власників та ефективного розміщення цих коштів як у державному, так і в приватному секторах економіки.
Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випли¬вають з цих документів. До основних державних цінних паперів належать облігації та казначейські зобов'язання.Облігація (лат. obligatio - зобов'язання) - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверд¬жує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксо¬ваного процента (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і гро¬мадян на добровільних засадах. Державними облігаціями є: обліга¬ції внутрішніх державних позик (ОВДП) та облігації державних міс¬цевих позик. Рішення про випуск таких облігацій приймають від¬повідно Кабінет Міністрів та місцеві Ради. Облігації внутрішніх дер¬жавних і місцевих позик випускаються на пред'явника, тобто вони вільно, через звичайний продаж (придбання) обертаються на ринку цінних паперів.
Казначейські зобов'язання (КЗ) України - це вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються тільки на добровільних [ засадах серед населення. Вони засвідчують внесення їхніми влас¬никами грошових коштів до бюджету і дають право на одержан¬ня фінансового доходу.
Казначейські зобов'язання поділяються на: довгострокові (від 5 до 10 років); середньострокові (від 1 до 5 років); короткостро¬кові (до одного року). Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймає Кабінет Міністрів; короткострокових - Міністерство фінансів. Кошти від реалізації КЗ спрямовуються на покриття поточних видатків Державного бюджету.
Держава як суб'єкт ринку цінних паперів, з одного боку може бути емітентом цінних паперів, з іншого - є суб'єктом правового регулювання їхньої емісії та обігу. Державний конт¬роль і регулювання функціонування даного ринку відповідно до Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» здійснює Державна комісія з цінних паперів і фондо¬вого ринку.
Державні позики є менш небезпечними, ніж пряма емісія, але й вони здатні справляти негативний вплив на економіку країни. По-перше, за певних ситуацій держава вдається до примусового розміщення державних цінних паперів, руйнуючи тим самим ринкову мотивацію діяльності суб'єктів господарювання. По-друге, державні позики мобілізують вільні кошти на ринку пози¬кових капіталів та зменшують попит на кредити.