Валовий національний продукт, та способи його визначення. валовий внутрішній продукт. чистий національний продукт

ВНП вимірює ринкову вартість річного виробництва продукції. Таким чином ВНП є грошовим показником у поточних ринкових цінах. Це зумовлено тим, що ВНП розраховує різностатеві за складом набори товарів та послуг, що вироблені у різні роки, та необхідно мати повне уявлення про їх відносну вартість, як бази подальшого порівняння та аналізу.

Для достовірного розрахунку ВНП необхідно урахувати продукти і послуги, що вироблені у цьому році, один раз а не більше. Більшість продуктів проходять декілька стадій , перед тим як попасти на ринок. У результаті, окремі частини і складові кінцевої продукції купуються та продаються по декілька разів. Щоб уникнути багаторазового обліку частин продукції, які продаються і перепродаються, при розрахунку ВНП враховують тільки ринкову вартість кінцевих продуктів та виключають проміжну продукцію, виключаючи подвійний рахунок. Інакше кажучи, вартість продукції у ВНП складається із суми вироблених додаткових вартостей.

Під кінцевими товарами і послугами розуміють товари і послуги, що купуються для кінцевого використання, а ні для продажу ні для подальшої обробки чи переробки. Угоди, що включають проміжні продукти, відносяться до купівлі товарів та послуг для подальшої обробки, переробки чи перепродажу. Продаж проміжної продукції не враховується в ВНП, тому що їх вартість вже включена до вартості усіх кінцевих продуктів. Окремий облік проміжної продукції значив би подвійне лічіння і збільшену оцінку ВНП. При розрахунку ВНП необхідно уникнути подвійного рахунку, для цього потрібно стежити, щоб до нього включалися тільки додаткова вартість, створена кожною фірмою. Додаткова вартість є ринковою ціною обсягу продукції, що вироблена фірмою, за винятком вартості спожитої сировини і матеріалів, придбаних у постачальників. Саме тому ВНП є сумою додаткових вартостей, створених усіма фірмами в економіці.

Але треба зауважити, що існують деякі невиробничі операції, які слід виключити з річного обсягу ВНП, тобто з річного обсягу вироблення товарів та послуг. Такі операції існують двох основних видів: виключно фінансові операції, та операції з продажу потриманих товарів.

Саме до фінансових операцій відносять:1.Державні трансфертні платежі, які включають до себе виплати за соціальним страхуванням, допомогу безробітним, пенсії та інші соціальні виплати. Основною відмінністю цих платежів є то, що їх одержувачі у відповідь на ці виплати не вносять ніякого внеску у створення поточного обсягу виробництва. Таким чином, включення цих платежів у ВНП сприяло би до завишення цього показника ВНП для поточного року.

2.Приватні трансферні платежі — наприклад, стипендії, субсидії, отримані студентами з дому, дари від родичів — не є результатом виробництва, а переданням коштів від однієї особи до іншої.

3.Операції з цінними паперами — купівля-продаж акцій, облігацій, також виключають з ВНП. Операції на ринку цінних паперів є, за суттю, обміном паперовими активами. Ці операції прямо не припускають збільшення поточного виробництва. Необхідно відмітити, що переливання коштів із рук, тих хто робить збереження, у руки тих, хто вкладає кошти у виробництво, може непрямо сприяти збільшенню обсягу виробництва.

Продаж потриманих речей також відноситься до невиробничих операцій. Це відбувається тому, що такі продажі або не віддзеркалюють поточного періоду виробництва, або включають подвійний розрахунок. Включення до продажу товарів, придбаних декілька років потому до ВНП сприяло би перебільшенню обсягів виробництва у поточному році. Як що ж перепродається товар, що придбаний у цьому році і його вартість включно до ВНП, то це сприяло б подвійному розрахунку. Тобто вартість потриманих товарів вже була включена до ВНП тоді, коли вони були придбані по-перше та враховуватися двічі не повинна.

Дуже широко розповсюджена думка, що саме ВНП э головним виразником національного добробуту і між ними існує тісний позитивний зв’язок, але це не зовсім так. ВНП дійсно дає реальну уяву про матеріальний добробут, але він не є характеристикою добробуту суспільства і існують деякі недоліки, які або занижують або завищують реальні обсяги виробництва, до того ж збільшення обсягів виробництва не обов’язково веде до зросту добробуту суспільства.

Од же розглянемо, яким чином розраховують показник ВНП.

1.2. Розрахунок валового національного продукту

Як насправді економісти вимірюють ВНП? Одна із головних несподіванок полягає в тому, що ВНП можна виміряти двома незалежними способами. ВНП можна виміряти або як потік товарів, тобто скільки споживач, як кінцевий користувач цієї продукції, сплатив за цю покупку, або як суму доходів, тобто ми можемо скласти усю заробітну платню, рентні платежі, відсоток та прибуток, створені в процесі виробництва. Цій підхід представляє собою техніку розрахунку доданої вартості. Обидва підходи представляють собою два різних погляди на один й той же процес. То що витрачено споживачем на придбання продукції, отримано у вигляді доходу тими, хто брав участь у його виробництві. Рівняння між витратами на виробництво і доходом, отриманим від нього, гарантовано, оскільки балансуючим елементом є доход у вигляді прибутку. Прибуток (збиток) являє собою доход, що залишається після відрахування витрат виробника на заробітну платню, рентні платежі і виплату відсотка. Якщо сума заробітної платні, рентних платежів і проценту, які зобов’язана виплатити фірма, менші за ринкову ціну продукції, то різниця між ринковою ціною та доходом буде відображувати прибуток фірми. Якщо сума заробітної платні, рентних платежів і проценту перевищує усталену ринкову ціну, то прибуток буде величиною від’ємною, тобто збитком.