Валовий національний продукт, та способи його визначення. валовий внутрішній продукт. чистий національний продукт

—Національне багатство (сукупність матеріальних цінностей, природних та трудових ресурсів, інших економічних факторів у даній країні у заданий час);

—Сукупний суспільний продукт (сукупність різноманітних товарів та платних послуг, вироблених у даної країні у заданий момент часу, що відображено у офіційній статистиці);

Національний Доход (загальний доход суб’єктів (виробників, споживачів) даної держави)Національний доход представляє собою грошовий вираз усієї сукупності вироблених мешканцями країни за рік благ і наданих послуг, які звичайно сплачуються грошима. Усе, що вироблено протягом року, кожна надана послуга, кожна нова надана користь є частиною національного доходу. Він включає, таким чином, як користь від поради лікаря, так і задоволення від співу професійного співака. Це визначення Маркса. далі розглянемо ще одне визначення, що відрізняється від наведеного. Наступне визначення, що використовується у класифікації ООН, західні економісти називають розширеним, а визначення Маркса – обмеженим.

Національний продукт включає до себе:

а)Усі товари і послуги для ринку, вироблені приватними і державними підприємствами, включаючи послуги по наданню деяких споживчих благ довгострокового використання, таких як наприклад, житлові приміщення;

б)Усі послуги, надані установчими органами для колективного використання, нарешті послуги збройних сил почали враховуватися, як економічна продукція тільки після Другої світової війни;

в)Усі товари та послуги, що вироблені неприбутковими установами, наприклад церквами, учбовими закладами для спільного використання чи індивідуального використання своїми членами;

г)Деякі товари і послуги, що вироблені членами приватних господарств для особистих потреб чи для якогось іншого використання, минаючи ринок.

Аналізуючи ці два визначення та порівнюючи їх можна вказати на основну різницю між двома підходами до розрахунку національного доходу. Основна різниця у тому, що в основі розрахунку національного доходу за Марксом покладено принцип докладеної кількості праці, а у розрахунок за західною методикою – принцип створення корисності, а не витраченої праці чи матеріальних ресурсів. Це витікає не тільки з визначення систем національного рахівництва, що відрізняються, але й з різниці у самих економічних системах. У західних країнах національний продукт розраховується на основі системи національних рахунків, а, наприклад, у країнах колишнього СРСР використовували метод балансу народного господарства (БНГ). Україна теж поступово переходить на міжнародні рахунки, прийняті майже по всіх світових економіках.

До того необхідно відмітити, що з розрахунку національного продукту за будь якою методикою завжди виключені доходи від діяльності, що суперечить законодавству цієї країни (контрабанда, торгівля наркотиками, проституція, работоргівля ).

Якщо коротко, Національний доход (НД) – це сукупний доход усіх суб’єктів економіки (виробників, споживачів ) даної країни. Розрізняють:

—вироблений НД, отриманий в результаті внутрішньо економічної діяльності,

—розподілений НД, до складу котрого включені доходи (або збитки, зі знаком мінус) від експорту імпорту та інших зовнішньоекономічних операцій.

Згідно до закону вартості розмір виробленого НД має співпадати з КП , але точного рівняння може не бути, оскільки цій закон, як і всі інші економічні закони, є «законами тенденцій».

Розподілений НД поділяється на: