Валовий національний продукт, та способи його визначення. валовий внутрішній продукт. чистий національний продукт
Сума невиплаченої заробітної плати впродовж 2003р. Та 11 місяців 2004р. (23 місяці) зменшилась на дві третини і становила на початок грудня 793 млн. грн.
Повернемося до інших цифр: високими були темпи зовнішньоекономічної активності суб’єктів господарчої діяльності (табл.3.2.) – більше половини виробленої промислової та значна частина сільськогосподарської продукції мали експортне призначення. Збільшився зовнішньоторговельний оборот країни, скоротився загальний об’єм зовнішнього боргу.
Таблиця 3.2.
Структура зовнішньоекономічної діяльності
(млн..дол.США)
РікЕкспортІмпортПрямі інвестиції *
ТовариПослугиТовариПослугив Українуз України
199911581,63613,911846,11113,23281,898,5
200014572,53486,813956,01150,93875,0170,3
200116264,73544,415775,11147,54555,3155,7
200217957,14055,316976,81191,65471,8144,3
200323066,84248,023020,11458,06657,6163,5
* наростаючим підсумком на кінець року
Однак, все це не дає можливості вважати, особливо 2001-й і 2002-й роками великих успіхів. На жаль, існує ряд суттєвих диспропорцій, що свідчать про порушення раціональних співвідношень, відсутності пропорційності у розвитку української економіки. Ці диспропорції створюють великі проблеми для подальшого економічного розвитку і, у випадку їх ігнорування, знищать спроби покращення ситуації.Найбільш суттєва - диспропорція між високими темпами економічного росту та погіршенням стану державних фінансів.
Дуже парадоксально, коли загальні економічні показники зростають, а стан державних фінансів не покращується, а навіть, погіршується. Звернемося до цифр.
Державний бюджет України на 2001 рок за доходами був затверджено у обсязі 42 млрд. грн., на основі зростання ВВП на 4 %. А якщо фактично ВВП збільшився на 9,1%, то у державну казну мало надійти більше на декілька відсотків від запланованої суми, але надійшло навіть на 7,2%, менше обсягу, що затверджено законом. До того ж дуже погано компенсується бюджетна заборгованість платникам податку на додану вартість, що збільшує недовиконання бюджету ще на певну кількість відсотків сягаючи більш 20%. Така ж ситуація і в інші роки. Крім того, існує постійний дефіцит бюджету (окрім 2002р.), його нерівномірне наповнення та використання – основна частина хронічно недобирається, а спеціальний фонд постійно перевищується. І все це відбувається при стійкому зростанні ВВП, що суперечить економічної логіки і є свідченням глибоких проблем в української економіці.
Друга розбіжність виникає між об’ємними макроекономічними показниками зросту та погіршенням фінансового стану суб’єктів господарювання, про що свідчить той факт, що не дивлячись на зростання ВВП, кількість збиткових підприємств майже не зменшується: 37,7% (2000р.), 38,2% (2001р.), 38,8% (2002р.), 37,2% (2003р.), 39% (2004р.). Сума доходів, що отримані суб’єктами господарювання, то зменшується, то незначно збільшується.