Управління процесами мінімізації наслідків чорнобильської катастрофи: світовий досвід
Значні перспективи в розвитку міжнародної співпраці по Чорнобилю відкриває міжнародна Угода, підписана представниками урядів СРСР, УРСР, БССР з одного боку і МАГАТЕ з іншого, у Відні 21 вересня 1990 р., яка передбачала створення Чорнобильського центру. Вказана Угода створює необхідну правову основу для здійснення міжнародних дослідницьких проектів за участю наукових установ провідних країн Заходу і міжнародних організацій. Інтерес до проведення наукових досліджень в Чорнобильському центрі проявили близько 20 країн і 4 міжнародні організації.
Разом з тим активність МАГАТЕ на чорнобильському напрямі залишається незначною. Поза програмною діяльністю Агентства на 1993-1994 р. залишилися важливі наукові питання, що стосуються проблем довготривалого радіоактивного забруднення великих територій, поєднаного (внутрішнього і зовнішнього) опромінювання в реальних умовах зони впливу Чорнобильської катастрофи і багато інших, що відносяться до сфери компетенції МАГАТЕ. Враховуючи величезний досвід і значний потенціал, внесок цієї міжнародної організації у вирішення складних і різноманітних чорнобильських проблем міг би бути значно більшим [5,7].
В жовтні 1990 р. Виконавча рада ЮНЕСКО на своїй 135-й сесії прийняла рішення про доцільність включення в проект плану і бюджету на 1992-1993 рр. спеціальної програми «ЮНЕСКО — ЧОРНОБИЛЬ», побудованої на наступних принципах: комплексний міждисциплінарний підхід в областях компетенції ЮНЕСКО; самофінансування і мобілізація існуючих позабюджетних джерел, доповнюваних засобами звичайного бюджету;
систематичне розширення участі держав-членів ЮНЕСКО, міжнародних організацій, державних і приватних органів.
На своїй 26-й сесії (листопад 1991 р.) Генеральна конференція підтвердила невідкладність і важливість ухваленого рішення, уточнила свої керівні вказівки відносно механізму координації програмної діяльності, а також знов звернулася із закликом до міжнародних організацій, суспільних і приватних фундацій, діячів освіти, науки і культури всіляко заохочувати міжнародну співпрацю і зробити внесок в справу пом’якшення і подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
В 1992-1993 рр. з 70 проектів програми виконувалося або знаходилося на стадії розробки близько 30, в тому числі і вивчення стану здоров’я осіб, що брали участь в ліквідації аварії на ЧАЕС, а також комплексні міждисциплінарні проекти — економічний і соціальний розвиток потерпілих в результаті Чорнобильської катастрофи населених пунктів, створення на Україні Міжнародного центру психологічної реабілітації жертв катастрофи; проекти конкретної допомоги — поставка устаткування і підготовка фахівців для медичних установ з радіаційного захисту населення.
Загальна сума коштів, виділених для програми «ЮНЕСКО — ЧОРНОБИЛЬ» добродійними неурядовими організаціями і фундаціями (переважно німецькими), ЄЕС, Канадою, а також отриманих з інших джерел, склала в 1992 р. 2 363 200 доларів США, які необхідно було використовувати під конкретні програми.Основними проектами в області охорони здоров’я, реально здійснюваними на території України, Росії, Білорусі, є: проект Всесвітньої організації охорони здоров’я «Айфіка» (в його складі підпроекти: «Щитовидна залоза», «Гематологія», «Епідеміологія», «Психічний розвиток дітей з внутрішньочеревним опроміненням», «Дозиметричний супровід»); проект «Сасакава — Чорнобиль» — в ході його виконання з травня 1991 р. було обстежено близько 6 тис. дітей, знята значна психоемоційна напруга серед мешканців несприятливих районів, організовано два діагностичні центри з обстеження дітей (Київська і Житомирська області України); а також один з перших міжнародних проектів — проект Ліги Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.
Особливість вказаних проектів полягає в тому, що відкрилась реальна можливість поліпшення оснащення лікувально-профілактичних установ, що надають допомогу потерпілому населенню, а медичні проблеми так і залишились невирішеними.
Не менше актуальними є дослідження з виявлення порушень генетичного апарату у осіб, потерпілих в результаті Чорнобильської катастрофи. Ці дослідження реалізуються спільно з Ліверморською лабораторією в рамках програми «Радіаційна генотоксичність як наслідок чорнобильської аварії». В результаті її виконання стало можливим упровадження в Україні перспективних методів генетичної індикації і дозиметрії радіаційної дії, а також оцінки його генетичних наслідків, які раніше були в занепаді.
Враховуючи глобальність завдань, які ставить ВОЗ в області всесторонніх оцінок впливу аварії на ЧАЕС на здоров’я населення, визнано доцільним координувати всі міжнародні медичні програми в цілому з проектом «Айфіка». Такий підхід дозволить значно збільшити внесок кожного медичного міжнародного проекту в обмеження медичних наслідків Чорнобильської катастрофи.