Транзиція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування

«сильний мер – рада». Мер і рада обираються усім населенням. Мер володіє правом вето стосовно рішення ради. Мер сам формує адміністрацію, сам керує її діяльністю, організовує роботу ради, підписує акти, що приймаються радою, сам головує. Для дотримання балансу рада наділяється правом подолання вето кваліфікованою більшістю депутатів. Дострокове звільнення повноважень мера відбувається тільки за рішенням місцевого референдуму;

«міська комісія». Заснована на виборності ряду посадовців. Здійснює представницькі і виконавчі функції. Обирають не депутати, а керівники структурних підрозділів адміністрації, керівники виконавчих органів, які, у свою чергу, складають виконавчий орган;

«мер – збір». Характерно для дуже маленьких територіальних утворень. У цьому випадку староста виконує роль виконавчого органу, а все населення – це представницький орган. Староста не має права ухвалювати рішення без згоди представників;

децентралізована модель в країнах з унітарним державним устроєм припускає уніфіковану по всій країні форму місцевого самоврядування, встановлювану республіканським законодавством.

Перераховані нами інституції місцевого самоврядування та пов’язані з ними проблеми з різним ступенем деталізації на даний час обговорюються і вченими, і практиками місцевого самоврядування. Але у чому погоджуються усі фахівці, і ми також підтримуємо цю думку, що будь-яка обрана система не буде ефективною, якщо не отримає технологічного рішення, що спирається на об’єктивні інструменти сучасної теорії управління процесом реформування. До таких інструментів ми відносимо службу в органах місцевого самоврядування, сутність якої зводиться, як нам вважається за результатами аналізу, не лише до професійної діяльності на постійній основі в органах місцевого самоврядування по виконанню їх повноважень. Цей вид служби є складним соціально-правовим інститутом, що уявляє собою систему правових норм, які регламентують права і обов'язки, обмеження, заборони, стимулювання, відповідальність службовців, порядок виникнення і припинення службових відносин. Тому до основних знак служби в органах місцевого самоврядування слід відносити, по-перше, роботу виключно в установах, що володіють статусом органу місцевого самоврядування; по-друге, наявність відповідної, наперед встановленої, кваліфікації; по-третє, діяльність на постійній основі, що передбачає наявність довготривалих стійких зв’язків і взаємостосунків службовців з органами місцевого самоврядування; і, нарешті, останнє – взаємозв’язок з встановленими повноваженнями органів місцевого самоврядування і певними статутами територіальної громади. Крім того, за своїм змістом служба в органах місцевого самоврядування є і управлінською діяльністю від імені представницького органу. Ці обставини зумовлюють використання в рамках законодавства методів адміністративного менеджменту (планування, прогнозування, управління, організація і контроль).Отже, можна стверджувати, що в процесі професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування посилюється управлінський характер змісту праці службовців. Відтак, свій вклад до теоретичних засад професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, на нашу думку, вносять теорії менеджменту як науки управління. Зокрема, в контексті сучасного менеджменту процес професіоналізації веде до необхідності збагачення професійних знань кадрів, встановлення відповідної винагороди і привілеїв, особливо за умов збільшення претензії на більш високий професійний статус.

Звідси, підвищенню рівня освоєння професійних знань, придбанню досвіду, розвитку управлінських вмінь і навичок, формуванню професійної майстерності службовців має сприяти сукупність чинників, до найважливіших з них слід віднести: 1) знання механізмів і технології управлінських відносин, які дозволили б підтримувати систему професійної діяльності працівників, мобільність, раціональність, здатність адаптуватися до змінних умов; 2) вирощування власних кадрів – службовців місцевого самоврядування, що потребує національної системі різного розвитку адміністраторів і їх професійної підготовки, яка б включала підтримку, витрати і організацію у ВУЗах спеціальності з підготовки муніципальних службовців; 3) формування в системі місцевого самоврядування умов для постійного і активного розвитку особово-професійних якостей, майстерності, придбання нових професійних знань, оскільки за умов соціальної трансформації запас професійних знань в процесі управління швидко застаріває. Проте, було б невірним думати, що ідеологія місцевого самоврядування залишає за службовцями тільки роль „механічних виконавців”. Як відзначав М. Дебюре у своїй книзі „На службі нації”, все більшу популярність у середовищі посадовців одержує не „теорія пасивного підкорення”, що припускає виконання будь-якого законного наказу без коливань і незадоволеності, а „теорія розумного управління”, що визнає за службовцем право на надання начальнику своїх зауважень до виконання наказу, і у разі, його згоди останнього – певний маневр в його виконанні. Таким чином субординація повинна поєднуватися з автономією урядовця. При цьому субординація переважає у відносинах усередині адміністративного корпусу, а автономія – в зовнішніх відносинах з іншими гілками влади і клієнтами [8].

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Визначити теоретичні засади професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування непросто. Для нас очевидно, що служба в органах місцевого самоврядування є складнішим і ризикованішим заняттям, ніж будь-яке інше. За державною службою, наприклад, стоять багатовікові, ретельно розроблені формалізації і процедури. За нею - сила форми і машини, закону і інструкцій, легітимного насильства. Нічого цього немає щодо служби в органах місцевого самоврядування, окрім права територіальної громади на самоуправління, яке включає право наймати працівників, формувати свою службу. Тобто можна говорити про самостійність у кадрових питаннях, що на практиці має велике значення, так як самоврядні територіальні громади не обмежені штатом працівників, яких надасть їм держава, а відтак свій персонал вони у більшому ступені можуть підбирати самі.