Поняття громадський контроль та управлінські послуги в дослідженні громадянського суспільства

За останнє десятиріччя в Україні відбувається кількісна та якісна зміна відносин між органами влади та населенням, причому ці зміни відбуваються як на структурно-функціональному, комунікативному, так, зокрема, і на рівні надання послуг.

Більше того, держава, нарешті, від командно-директивного стилю управління, так би мовити, з «господаря», перетворюється в надавача послуг – «слугу». Існує низка причин для такої трансформації, і в першу чергу, – це демократизація суспільства в цілому, розвиток місцевого самоврядування, курс на європейську інтеграцію, загальносвітова тенденція до глобалізації, становлення громадянського суспільства, зростання інформаційних потоків та, як насідок, підвищення рівня право- та самосвідомості громадян. Все це є результатом певного тиску на владні інституції, що примушує їх змінити своє функціонування, оскільки принципово змінилося середовище, в якому діє влада.

З часів Радянського Союзу змінився ступінь свободи громадян, і це вимагає іншого типу функціонування влади щодо своїх громадян. Але, водночас, на шляху до побудови нового типу відносин «громадянин-влада» виникає значне коло неврегульованих відносин, які потребують розробки механізмів їх реалізації та подальшого законодавчого закріплення.

Становлення інституту громадського контролю в цілому, та за якістю управлінських послуг, зокрема, відбувається за умови відсутності стандартів якості послуг та критеріїв їх оцінки, недостатнього розвитку громадянського суспільства та його окремих елементів в Україні, відсутності адаптації організаційно-структурної складової органів державної влади та місцевого самоврядування, відсутності норм етичної поведінки як споживачів, так і надавачів послуг, значних бюрократичних традицій в державі. Але головною перепоною на шляху здійснення відповідного контролю є саме недостатня наукова розробленість питання та, як наслідок, низька ефективність механізмів його реалізації.

Тема становлення інституту управлінських послуг, визначення категоріального апарату досліджувалася в роботах В.Авер’янова, В.Александрова, В. Долечека, В.Паращука, Ю. Куца, В. Мамонової, О. Соловйова, А. Чемериса, О.Чаплигіна та ін.

Тему контролю в державному управлінні розробляли Ю.Битяк, О. Сушинський, Н.Нижник, С. Мосов, О.Машков та ін.

Тему співвідношення держави і громадян та становлення громадянського суспільства розкрили Т.Бутирська, О.Берданова, Ю.Горбенко, В.Нікітін, П.Прошко, А. Стойко та ін.

Метою цієї статті є дослідження понятійного апарату в дослідженні контролю та управлінських послуг в Україні та визначення концептуальних підходів до формування механізмів реалізації здійснення відповідного контролю в подальшому.

Завданнями даної статті є:

- здійснити огляд понятійного апарату законодавчих та наукових ініціатив у сфері контролю та громадського контролю зокрема;

- здійснити огляд понятійного апарату законодавчих та наукових ініціатив у сфері управлінських послуг;

- дослідити основні етапи становлення громадянського суспільства.

Оцінити відповідність функцій управління завданням, що поставлені перед ними, можливо лише за умови наявності контролю та суб’єктно-об’єктних відносин між споживачем послуги та її надавачем. Адже, за відсутності такого контролю виникатимуть численні протиріччя, незадоволення рівнем та якістю послуг споживачем, що неминуче відобразиться і на надавачеві послуг. В цілому питання контролю є достатньо дослідженим вітчизняними науковцями, особливо це стосується такої форми контролю, як внутрішній контроль, можливо, це, в першу чергу, пов’язано саме з бюрократичними традиціями нашої держави. Дещо в гіршому становищі знаходиться форма зовнішнього контролю, а саме громадський контроль, що, на нашу думку, пов’язано, в першу чергу, зі станом громадянського суспільства в Україні.

Громадський контроль як такий неможливий без формування сприятливого середовища для його функціонування, тобто існування розвинутого громадянського суспільства.