Урядовий контроль – ефективний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України

Нормативною базою, яка закріплює контрольну функцію Кабінету Міністрів України є Конституція України, Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України, Положення про Управління моніторингу Департаменту діловодства та моніторингу Секретаріату Кабінету Міністрів України, а також укази Президента України та інші постанови Кабінету Міністрів України.

Незважаючи на те, що Конституція України прямо не передбачає контрольну функцію Кабінету Міністрів України, це логічно випливає із змісту ст. 113, яка зазначає, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, тобто здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.Окремі повноваження Кабінету Міністрів України, які належать до контрольних, закріплені у Тимчасовому регламенті Кабінету Міністрів України. Згідно з п. 3 “Кабінет Міністрів… контролює діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської місцевих держадміністрацій”. А згідно з розд. VII Регламенту [5, с. 70] та Розпорядження Президента України від 30 травня 1997 р. № 221/97-рп “Про порядок проведення експертизи і підготовки на підпис Президентові України законів України” [6, с. 32], Кабінет Міністрів України вивчає прийняті Верховною Радою України законодавчі акти, що надійшли на підпис Президентові і готує відповідно до них свої висновки та пропозиції щодо доцільності підписання відповідного закону Президентом або застосування до нього права вето, здійснюючи при цьому контроль за змістом цих законів, забезпечуючи законність у правотворчій діяльності. У розд. ХІ Тимчасового регламенту закріплено, що Кабінет Міністрів України може здійснювати конституційне подання з питань прийнятих Верховною Радою України законів, відповідності міжнародних договорів тощо [5, с. 76-78].

Потрібно також пригадати про проект Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, на прийняття якого давно очікують, а також про Концепцію Закону України “Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб”. Ці закони є надзвичайно важливими і необхідними. Після внесення 8 грудня 2004 р. змін до Основного Закону України багато положень цих законопроектів потребуватимуть переробки з урахуванням нових конституційно-правових реалій.

Метою концепції є створення системи державного контролю у всіх сферах діяльності органів виконавчої влади, яка повинна цілісно пов’язати аспекти внутрішнього і зовнішнього контролю і визначити його механізми.

Основними завданнями Закону є:

1) визначення єдиної методологічної основи державного контролю. Вона має передбачати здійснення його на основі демократичних принципів, обґрунтованого визначення завдань, форм і методів контролю;

2) узгодження змісту контролю із завданнями, що стоять перед державними органами та новим спрямуванням розвитку держави у суспільних процесах;

3) уникнення дублювання функцій контрольних органів;

4) встановлення засад координації діяльності різних органів контролю та засобів забезпечення цієї діяльності в межах законодавчо закріплених повноважень.

Аналіз Концепції свідчить, що вона актуальна і потребує подальшої розробки і прийняття, відповідно до форми державного правління. Закон України “Про державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб”, має вирішити такі питання:

• визначити поняття “державний контроль у сфері діяльності органів виконавчої влади та їх посадових осіб” та інші терміни, які необхідно юридично закріпити з метою удосконалення урядового контролю;

• сформулювати завдання та принципи здійснення державного контролю.

Відповідно до концепції адміністративної реформи роль Кабінету Міністрів України в законодавчому процесі повинна підвищитися за рахунок заходів:

• проведення експертизи будь-яких проектів законів перед їх розглядом Верховною Радою України незалежно від суб’єкта їх подання;