Урядовий контроль – ефективний спосіб забезпечення законності в державному управлінні України

Контроль є важливою ознакою і основною функцією державного управління. Існування і розвиток громадянського суспільства, процеси реформування економічних відносин на ринкових засадах, євроатлантична інтеграція – безпосередньо залежать від процесу прийняття оптимальних рішень і здійснення ефективного державного контролю за їх своєчасною і повною реалізацією.

Відомо з практики, що останнім часом на всіх рівнях державної влади спостерігалося зниження виконавської дисципліни, нехтування вимогами законності, мали місце прямі порушення законодавства, яскравим прикладом яких стали вибори Президента України у 2004 р.

У таких умовах на перший план діяльності урядового апарату виходить здійснення контролю за неухильним дотриманням законів України, виконанням указів і розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України. Правильно організований контроль дозволяє мати оперативну інформацію щодо стану справ на різних ділянках роботи, дає можливість вчасно втрутитися в процес управління, вжити запобіжні заходи, забезпечити законність.

Увівши у дослідження поняття законності, необхідно пояснити, що в державному управлінні під законністю, ми розуміємо передусім наявність науково обґрунтованих правових норм, які відповідають Конституції та законам України, вимогам формальної логіки та законодавчої техніки, враховують реалії сьогодення та спрямовані на майбутнє, а, по-друге, – послідовне й неухильне виконання цих норм усіма державними органами, посадовими особами, громадянами й об’єднаннями [1, с. 66].

У державному управлінні урядовий контроль досліджується в основному в контексті аналізу державного контролю або Кабінету Міністрів України як органу виконавчої влади. Така ситуація, а також процес зміни форми державного правління з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську, який фактично розпочався із прийняттям Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р., № 2222-IV обумовлює актуальність і необхідність дослідження урядового контролю як способу забезпечення законності. Ця робота є продовженням аналізу способів забезпечення законності і складовою частиною дослідження законності у державному управлінні з метою удосконалення шляхів її забезпечення.

Дослідження наукових праць з державного управління і адміністративного права свідчить, що під забезпеченням законності розуміють діяльність відповідних державних формувань, спрямовану на:

• недопущення порушень в діяльності органів державної влади, їх посадових осіб тих вимог і приписів, які закріплені в діючих законах і підзаконних актах, і якими вони користуються в своїй повсякденній роботі;

• виховання працівників апарату управління у суворому дотриманні законності та державної дисципліни;

• своєчасне і оперативне виявлення, припинення і встановлення таких порушень;

• відновлення порушених прав та законних інтересів громадян, суспільних організацій;

• встановлення причин та умов, які цьому сприяють;

• притягнення до встановленої відповідальності винних в порушенні законності та дисципліни;

• розробку та прийняття заходів, спрямованих на усунення причин і умов порушення законності і дисципліни;

• створення умов невідворотності відповідальності у випадку їх порушення [2, с. 605; 3, с. 37].

Аналіз цих положень підводить до висновку, що контрольна діяльність Кабінету Міністрів України безпосередньо спрямована на забезпечення законності в державному управлінні України.

Під способами забезпечення законності розуміють – застосування системою державних органів і суспільних організацій, на які покладений обов’язок по підтриманню та зміцненню законності в сфері виконавчої влади і, які наділені юридично владними повноваженнями правових і організаційних видів і методів діяльності, практичних прийомів, операцій, форм роботи, з метою забезпечення точного дотримання вимог законності всіма суб’єктами державного управління [4, с. 78].