Проблема синтезу методологій розвитку України
Вимагають спеціального дослідження можливості таких доктрин, як ідеї трансформації, стійкого розвитку, глобалізації. Це пов’язано з тим, що вони мають загальний характер, досить сильно ідеологічно вичерпані. Найбільш перспективними є ідеї саморозвитку і системної саморегуляції, узгодження, формування оптимальних балансів розвитку.Як показує аналіз, кожна з методологій має свої переваги і недоліки, використані і невикористані можливості. Кожна з них сама по собі не може забезпечити інтелектуальний супровід державного управління. Найбільш перспективним методологічним підходом для пояснення і побудови політики, реалізації завдань практики державного управління, на наш погляд, є концептуальний синтез, тобто формування методологічної доктрини, яка базувалася б на системній інтеграції напрацьованих підходів. Мова йде про те, щоб за допомогою своєрідної методологічної атестації сформованих підходів визначити кожному з них своє місце в науці і можливості в практиці та синтезувати їх в рамках єдиної, більш об’ємної доктрини.
Основні концептуальні підходи, що пояснюють розвиток України, вимагають спеціальних і систематичних методологічних досліджень, які при всій їх уявній абстрактності відіграють винятково важливу роль у формуванні інтелектуального капіталу українських реформ.
Список використаних джерел
1. Белоус О.Г., Лукьяненко Д.Г. и др. Глобальные трансформации и стратегии развития: Монография. – К.: Орияне, 2000. - 424 с.
2. Гальчинский А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
3. Горбатенко В. АВ ОYО: друге народження ідеї модернізації, або синтагма постмодернизації // Людина і політика. – 1999. - № 1(1). - С. 29–33.
4. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. – М.: ООО Изд-во “АСТ”,ООО “Тразиткнига”; СПб.: Terra Fantastica, 2004. – 602 с.
5. Дашутін Г.П., Михальченко М.І. Український експеримент на терезах гуманізму. – К.: Парламент. вид-во, 2001 – 335 с.
6. Ильин В.Н. Гуманитарная социология. Новый взгляд на обществоведение. –М.: Едиториал УРСС, 2003. – 304 с.
7. Кремень В., Ткаченко В. Україна у контексті глобалізму. – К.: Видав. центр “Друк”, 1998. – 61 с.
8. Лоурсон Т., Гэррод Дж. Социология. А – Я: Словарь–справочник / Пер. с англ. К.С.Ткаченко. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000.
9. Масионис Дж. Социология. – 9-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 752 с.
10. Михальченко М.И. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. –Дрогобич: ВФ “Видродження”, 2004. – 488 с.
11. Михальченко М., Самчук З. Україна доби межичасся. Блиск та убозтво куртизанів. – Дрогобич: Видав. фірма “Відродження”, 1998. – 288 с.
12. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформація, модернизация или лимитроф Европы. –К.: Ин-т социологии НАНУ, 2001. – 440 с.
13. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? – К.: Ин-т социологии НАЕУ, 2001. – 440 с.
14. Михальченко Н.И., Андрущенко В.П. Беловежье. Л.Кравчук. Украина 1991 –1995. - К.: Укр. Центр духовной культуры, 1996. – 512 с.
15. Моисеева Л.А. История цивилизаций. Курс лекций. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – 416 с.
16. Морозов Н.Д. Ритмы истории. Системный анализ прошлого и проектирование будущего. – М.: ООО Изд-во “АСТ”: ООО Изд-во “Астрель”, 2001. – 608 с.
17. Нейсбит Джон Мегатренды / Пер. с англ. М.Б.Левина. – М.: ООО Изд-во “АСТ”; ЗАО НПП “Ермак”, 2003. – 380 с.
18. Плотинский Ю.М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов: Учеб. пособие для высш. учеб. заведений. – М.: Издательская корпорация “Логос”, 1998. – 280 с.