Підхід людського виміру в нових концепціях державного управління

У процесі пошуку шляхів удосконалення державного менеджменту сформувалася концепція державного управління, яку можна визначити як “публічне управління”. Основні її риси відображені в якісній моделі “публічного управління”.Концепція “благого управління” внесла важливі елементи партнерства і взаємної відповідальності, за допомогою яких різні зацікавлені сторони, що представляють державний сектор і громадянське суспільство, на всіх рівнях державного управління (глобальний, національний, регіональний, місцевий) взаємодіють в управлінні державними справами з метою забезпечення процесів суспільного розвитку. У цій концепції акцент зроблено на задоволення загальнонаціональних інтересів, прозорість прийняття владних рішень на всіх рівнях державного управління, забезпечення дієвого зворотного зв’язку з населенням, що, безумовно, сприятиме підвищенню довіри до влади та справедливості її рішень.

Останнім часом все більшу увагу привертає концепція пожвавлення державного управління [11], оскільки вона спрямована на пошук балансу класичного державного управління, скерованого на задоволення загальнонаціональних інтересів, державного менеджменту, спрямованого на безпосереднє задоволення населення державно-управлінськими послугами, а також “благого управління”, націленого на забезпечення партнерства рушійних сил розвитку країни.

У загальному плані пожвавлення державного управління має означати наділення його інститутів, структур, систем, процедур, процесів, мереж, зв’язків, практики, підходів і методів роботи, а також діяльності керівництва властивостями ефективності, результативності, економічності, відвертості, підзвітності, справедливості, врахування суспільних потреб і передбачати участь широкого кола зацікавлених сторін і суб’єктів у всіх його секторах та на всіх рівнях. Цей процес має спиратися на процес взаємодії між державним управлінням, громадянським суспільством і приватним сектором. Серед заходів, які можуть слугувати орієнтирами в процесі пожвавлення державного управління, Комітетом експертів з державного управління Економічної та соціальної ради ООН рекомендовані такі [11]:

переоцінка й підтвердження основоположних функцій держави, включаючи її роль у забезпеченні миру, безпеки і стабільності, законності й порядку, а також у створенні й підтримці сприятливих умов для розвитку особистої ініціативи та ініціативи приватного сектора для економічного зростання і розвитку людського потенціалу;

налагодження і підтримка партнерських зв’язків і взаємодії між інститутами державного сектора, громадянським суспільством і приватним сектором;

заохочення співпраці між інститутами держави і державного управління в різних країнах з метою сприяння обміну успішним досвідом у справі оновлення системи державного управління;

вибірковий облік принципів і практичних методів державного менеджменту і державного управління в діяльності державно-адміністративних органів з метою побудови і заохочення систем державного управління, які були б ефективними, економічними і дієвими, а також забезпечували б широку участь населення, швидкість реагування, справедливість і підзвітність перед народом;

упровадження у сфері державного управління структур і культури дослідницької роботи, включаючи застосування нових інформаційно-комунікаційних технологій, які можуть відіграти виключно важливу роль у наданні нового імпульсу органам державного управління; створення стимулів для залучення, набору і утримання на службі в державному секторі найбільш талановитих кадрів.

Як найважливіший чинник пожвавлення державного управління розглядається створення базису для розвитку людського потенціалу і забезпечення безпеки, включаючи свободу особистості, захист життя і охорону власності, правосуддя, захист основних прав людини, стабільність і мирне врегулювання конфліктів, постійне дотримання владою принципу примату права.

Модель збалансованого державного управління (рис. 5) передбачає системне, а не комплексне поєднання кращих рис та властивостей моделей класичного державного управління, державного менеджменту, “благого управління” та пожвавлення державного управління. Це означає включення до її базового складу тих елементів зазначених моделей, що не суперечать одне одному, та її подальше нарощування елементами з безумовними перевагами з точки зору сучасних тенденцій державотворення.

Висновки. Пріоритетне впровадження підходу людського виміру є прерогативою сучасного суспільного розвитку й, зокрема, сучасного державного управління. Це стає особливо помітним при виділенні його якісних моделей, характерних для різних концепцій бачення й реалізації державного управління починаючи з другої половини ХХ ст. Серед таких моделей - класичне державне управління (до 70-х рр. ХХ ст.), державний менеджмент (70-ті - 80-ті рр. ХХ ст.), публічне управління (90-ті рр. ХХ ст.), пожвавлення державного управління та перехід до збалансованого державного управління (початок ХХІ ст. й до наших днів). Саме останні моделі найбільшою мірою відповідають підходу людського виміру й створюють умови для подальшого стійкого розвитку людського потенціалу, забезпечення безпеки життєдіяльності та стабільності у суспільстві, примату права, захисту власності та свобод.Перспективи подальших досліджень окресленої наукової проблеми полягають у формуванні цілісної парадигми сучасного людського виміру процесів демократичного державного управління, що, зокрема, має особливе значення для вітчизняного державотворчого процесу в Україні.