Особливості взаємодії органів державного управління країн ЄС: позитивний досвід для України

• планування громадського будівництва;

• громадські послуги (школи, парки, бібліотеки);

• володіння та розпорядження державними підприємствами [5, с. 86].

При федеративній системі державного управління основні одиниці місцевого управління - графства та міста - утворюються владою земель та провінцій і діють у рамках хартій, розроблених законодавцями земель та провінцій. У державах з унітарною формою устрою статус місцевих адміністративних організацій визначається законом однаково на всій території держави.

Розглядаючи взаємодію органів державного управління різних рівнів у ФРН зазначимо, що сучасне керівництво країни сформувало достатньо сильну федеративну адміністрацію, обов’язки якої полягають у контролі іноземних справ, збиранні податків, контролі національної безпеки, транспорту, поштової служби, програм соціального захисту та розвідувальній діяльності, але на практиці федеративний уряд контролює тільки найбільш загальні внутрішні програми. Більшість внутрішніх програм реалізується адміністрацією земель під загальним федеративним керівництвом.

На сучасному етапі розвитку ФРН кожна із її шістнадцяти федеративних земель має свою конституцію та власну організацію управління. Компетенція адміністрації земель поширюється на освіту, діяльність поліції, соціальне забезпечення.На відміну від Франції, що відзначається достатньо високим рівнем централізації влади, Великобританія володіє сильними традиціями самоуправління в рамках унітарної форми державного устрою, оскільки зміцнення позицій управління місцевих рівнів сприяло певній децентралізації адміністративної влади в країні.

Історично сформувались такі форми представництва вищих органів влади в демократичних державах, як президентська і парламентська [6]. У президентській державі парламент та президент, що уособлюють виконавчу та законодавчу функції, наділені особливими повноваженнями в межах конституції, обираються населенням на певний строк та не можуть бути зміщеними один одним на власний розсуд.

На відміну від президентської держави, у парламентській державі вищий законодавчий орган влади обирається населенням, а уряд, як вищий виконавчий орган, призначається обраним парламентом [7]. Переважно у цій системі жодна з гілок влади не має сталого терміну повноважень. Кабінет може бути зміщений за допомогою вотуму недовіри з боку парламентської коаліції. У разі нездатності парламенту сформувати парламентську більшість до вищого законодавчого органу влади можуть бути застосовані аналогічні процедури розпуску.

До змішаної системи належать парламентсько-президентські держави, основна привабливість яких полягає у забезпеченні загальнонародного обрання глави виконавчої влади, що наділений реальними та церемоніальними повноваженнями. Одночасно змішана система дає можливість населенню обирати і парламент, що представлятиме партії, регіональні, етнічні та корпоративні інтереси.

Отже, розглянувши та проаналізувавши європейський досвід органів державного управління країн з різними формами державного устрою, доходимо наступних висновків, що в європейських країнах створено серйозну політико-правову базу, що регулює відносини між органами державного управління різних рівнів.

У конституціях європейських країн чітко прописані норми та способи, що визначають створення органів державного управління, ухвалення ними рішень та розподіл компетенції і повноважень між ними. Крім того, такі особливості взаємодії органів державного управління країн ЄС з різними формами державного устрою ґрунтуються на багатолітніх державницьких традиціях європейського суспільства.

Тому оптимальними способами покращення взаємодії органів державного управління в Україні виступає визначення та затвердження на конституційному рівні чіткого розподілу повноважень між органами державного управління різних рівнів, упровадження принципів децентралізації та деконцентрації влади на усіх рівнях державного управління в країні.

Перспективами подальших досліджень виступає аналіз особливостей взаємодії органів державного управління країн ЄС, дослідження та запозичення позитивного досвіду владних відносин органів державного управління різних рівнів та пропозиції щодо шляхів покращення взаємодії органів державного управління різних рівнів в Україні.