Організаційні основи будівництва політичних партій
Важливою проблемою внутрішньопартійної демократії є участь рядових членів партії у виробленні політичного курсу. Це і процедура укладання порядку денного з’їзду партії, і вплив первинних осередків на прийняття рішень з’їзду.
Не менш важливим питанням є участь членів партії у доборі кадрів. Індикаторами внутрішньопартійної демократії тут є термін перебування на посаді (чи дотримано принцип ротації кадрів); накопичення посад у руках постійного керівництва; врахування альтернатив при доборі кадрів (дотримання гендерного принципу); масштаби впливу на кадрові рішення керівних груп.
Необхідно враховувати, що на внутрішньопартійне життя суттєвий вплив мають фактори зовнішнього оточення, такі як тип виборчої системи, способи партійної конкуренції, конфігурація партійної системи тощо.
Особлива увага внутрішньопартійній демократії допоможе розширити лави партії, сприяє формуванню політичної волі в організаційному апараті партії та послаблює проблему міжособистісних конфліктів.Партія як організація створюється для виконання певних функцій. Важливою функцією політичної партії нарівні з боротьбою за владу та здійсненням влади є налагодження зв’язку між владою і громадою, тобто комунікативна функція. Розглянемо необхідні і достатні умови для успішного виконання партією своїх функцій.
Партія успішно діє в середовищі однодумців. Отже, залучення активних громадян до роботи партійних осередків є важливим і першочерговим її завданням. У світовій практиці існують партії з фіксованим та нефіксованим членством. Відповідно до Закону України “Про політичні партії в Україні” (ст. 6) членство в партії є фіксованим, це означає, що існують певні відносини між індивідом та політичною організацією, до якої він належить, і регулюються таким документом, як статут. У сучасних українських партіях процес вступу є суто технічною операцією і залежить від власного бажання індивіда. На відміну від правлячих компартій колишнього соціалістичного табору, де стати членом партії було доволі важко, але це автоматично надавало відчутні права і переваги.
На початок 2007 р. НРУ має 60826 членів, 3228 осередків. СПУ дає на 1 вересня 2005 р. дані на 295 тис. членів, які працюють у 30 тис. осередках. Але останнім часом ситуація із розвитком регіональних осередків СПУ викликає у спостерігачів серйозні питання. Зокрема, експерти відзначають пожвавлення процесу переходу до лав СПУ (як у центрі, так і в регіонах) низки політиків та цілих структур, які донедавна працювали проти соціалістів на боці “режиму Кучми”. У результаті цього в деяких регіонах вже було усунуто від керівництва старих ідейних партійців - на користь неофітів. Для прикладу маємо Харків, Дніпропетровськ, Луганськ тощо. Загалом партійне будівництво соціалістів набуває ознак певної комерційної зрілості. Якщо на початок 2000 р. ця партія мала розгалужену мережу осередків, де працювали старі ідейні борці, то після 2004 р. партійні лави помолодшали, регіональні осередки дедалі більше працюють на комерційних началах.
Партійне будівництво - справа складна і довготривала. Вона потребує виконання таких важливих завдань, як розробка партійної ідеології, що може стати привабливою для значної частини населення і популярною для широкого загалу. Для успішної роботи партії важливо не тільки розробити стратегію і визначити тактику діяльності партії, а й створити таку організаційну структуру, щоб втілила завдання, що стоять перед партією, у життя. Отже, важливо також організувати постійно діючу систему партійної роботи як з членами самої партії, так і з громадськими активістами та її симпатиками. Не менш важливим завданням партійного будівництва є забезпечення його необхідними ресурсами (фінансовими, матеріальними, людськими, інформаційними, інтелектуальними, політичними тощо).
Ще Д.Юм у роботі “Дослід про партії” (1760 р.) зазначав, що ідеологія відіграє головну роль у створенні партії тільки на початковій стадії, коли вона слугує об’єднанню індивідів. Пізніше на перший план виходить організація, а платформа залишається тільки аксесуаром. На цій думці наголошував і відомий французький партолог Моріс Дюверже.
Організаційна робота в партії є найбільш уразливою й слабкою її ланкою, як відзначають політологи. “Формальне перебування у партійній структурі деморалізує і розрізняє членів партії, відштовхує від неї її прихильників, що справедливо вбачають у партійній “сплячці” ознаку слабкості й політичної неспроможності. Міжвиборчі застої й стагнації вкрай негативно впливають і на виборчі кампанії партій, що врешті-решт виявляються неспроможними забезпечити їх організаційно загальний напрям роботи. Максимум, що можуть зробити такі партії, - це забезпечити підтримку централізованої реклами своїми регіональними структурами, та й то не завжди ефективно”, - пише О.Хімченко [8, c. 52].
Чи потрібні нам сьогодні масові політичні партії? Скоріше - ні. Масовість у нас асоціюється з тоталітаризмом (більшість населення мало бути членом КПРС). Показовою була боротьба за масове членство між Комуністичною партією України та СДПУ(о), які уособлюють той політичний режим, що поступово йде в небуття. СДПУ(о) декларує наявність на 1 січня 2005 р. 407028 своїх членів. НДП, як “партія влади”, ставила собі за мету довести кількість своїх членів до 200 тис. (“Концепція розбудови партії (2000-2004 рр.)”. Тобто партійна масовість сьогодні в Україні досягається за рахунок ресурсу влади і не впливає на якість роботи партійців.