Організаційні основи будівництва політичних партій

• права та обов’язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії;

• порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків;

• порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії;

• порядок скликання та проведення партійних з’їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;

• джерела матеріальних, у тому числі фінансових, надходжень та порядок здійснення витрат політичної партії;• порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску) [8].

Відповідно до цієї норми Закону всі політичні партії зобов’язані в установленому порядку затверджувати статут. Зрозуміло, що така вимога є обов’язковою, оскільки визначає організаційну будову партії.

Разом з тим постає питання оприлюднення статутів партій, як і інших програмних документів. Громадяни повинні мати постійний доступ до усіх програмних документів і статутів, зокрема, зареєстрованих в Україні партій. Ці документи мають публікуватися не тільки в друкованих засобах масової інформації одразу після реєстрації, а й на постійній основі на офіційних Інтернет порталах як самих партій, так і, наприклад, Міністерства юстиції України, відділу внутрішньої політики Секретаріату Президента України тощо.

Організаційна структура партії базується в основному на практичних установках та неписаних правилах. На думку М.Дюверже, відомого французького партолога, вона майже повністю регулюється традицією. Статут й інші внутрішні регламенти описують тільки частину реальності, у повсякденному житті їх рідко дотримуються. Отже, статут політичної партії має бути чіткий і лаконічний, щоб його не тільки читали, а й запам’ятовували члени партії, адже це є керівництво до дії. Так, наприклад, Народний Рух України має статут на 56 сторінок, що робить його неефективним, незважаючи на чіткі та зрозумілі принципи, закладені в його основу, добре виписані процедури взаємодії рядових членів партії та їх обранців до органів влади. Отже, перед партійними функціонерами постає дилема: чітко виписати процедуру взаємодії всередині партії, як це зроблено в статуті НРУ, або зробити її схематичною, як це зроблено в статуті НДП, СДПУ(о) та інших партій?

На нашу думку, статут варто залишити простим і схематичним, а нюанси поведінки членів партії розписати в додатковому документі - це може бути “Пам’ятка члена партії”, або, “Меморандум взаємодії” тощо.

Окремим пунктом необхідно виділити порядок внесення змін та доповнень до статуту та програмних документів партії. Бажано виокремити мету та завдання партії.

Чим приваблює партія пересічних громадян? Тим, що надає відчуття спроможності вирішення конкретних питань розвитку як усієї країни, так і окремої місцевості. Люди самі хочуть вирішувати свою долю. Зростає їхня політична активність. Це може призвести до конфліктів, а наші партії неодноразово були заручниками політичних та міжособистісних конфліктів. Саме тому окрему увагу у статуті необхідно приділити розвитку внутріпартійної демократії, передбачити таку форму роботи, як консультації, узгодження позицій, підтримка ініціативи тощо. Рядові члени партії хочуть брати активну і широку участь у процесах прийняття важливих партійних рішень. Партійні осередки повинні самі ухвалювати рішення без домінуючого впливу вищої ланки. Директива субсидіарності здійснюється за принципом внутрішньопартійної демократії та взяття на себе відповідальності. Особлива увага внутрішньопартійної демократії допоможе розширенню лав партії, сприяє формуванню політичної волі в організаційному апараті партії та послаблює проблему міжособистісних конфліктів.

Головна проблема розвитку внутрішньопартійної демократії: нерозв’язаність протиріччя між організацією і демократією. Наскільки організація може тиснути на особистість, а особистість має підкорятися колективно прийнятим рішенням.

Проблема, як правило, полягає у нерозвиненості первинних осередків. Німецькі дослідники вважають, що активних членів первинних осередків налічується від 10% до 40% [10, с. 26-27]. Як активізувати роботу рядових членів партії? Ширше залучаючи їх до процесу прийняття рішень.