Ефективність політики євроатлантичної інтеграції України: оцінювальні підходи

Україна є насамперед європейською державою. Це визначено її історичним минулим, географічним становищем, належністю до культурних традицій європейської цивілізації, демографічним складом населення, можливостями економічних зв’язків з країнами Європи. Шлях до об’єднаної Європи лежить через євроатлантичну інтеграцію України, тобто вироблення відповідної державної політики та оцінювання її ефективності за універсальними критеріями. Ці питання є актуальними для українського сьогодення і на часі, оскільки зараз ми є свідками творення політики на євроатлантичну інтеграцію, що і є новизною дослідження.

Питаннями оцінювання займається багато науковців. Серед найвідоміших варто назвати К.Вайс, Е.Ведунґа, А.Дігтяра, Н.Колісниченко, О.Лазора, Ю.Полянського, А.Рачинського, В.Ребкала та інших. Також оцінювання як важливий етап аналізу державної політики розглядають дослідники Т.Брус, В.Романов, О.Рудік, В.Тертичка. Ґрунтовний матеріал щодо практичного застосування оцінювальних підходів міститься у збірниках досліджень ефективності роботи державних організацій і виконання державних програм [3; 4], в яких зазначається, що застосування оцінювання є актуально важливим для сучасного розвитку українського суспільства.

Завданням цієї статті є з’ясування ролі і значення оцінювальних підходів у дослідженні ефективності політики євроатлантичної інтеграції України.

Передовсім наголосимо, що з метою більш тісної євроатлантичної інтеграції Україна намагатиметься продовжувати проводити внутрішню політику, засновану на загальновизнаних у країнах ЄС цінностях, зокрема на зміцненні демократії та верховенстві права, повазі до прав людини, принципі розподілу влад і незалежності судів, демократичних виборах відповідно до норм Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), політичному плюралізмі, свободі слова, повазі до прав національних та етнічних меншин і недискримінації за політичними, релігійними або етнічними ознаками.

Для нашої статті актуальним є з’ясування поняття оцінювання, що у широкому сенсі, це систематична оцінка процесу й результатів політики, порівняння з явно й неявно вираженими стандартами, що повинне сприяти поліпшенню відповідного напряму політики. За визначенням К.Вайс, оцінювання — це “систематична оцінка операцій та/або результатів програми чи політики порівняно з комплексом явних та неявних стандартів з метою вдосконалення програми чи політики” [1, с. 25]. Е.Ведунґ пропонує таке визначення оцінювання: “ретельне ретроспективне визначення достоїнств, вартості та цінності адміністрування, результатів та наслідків дій урядових установ, яке має значення для майбутніх практичних ситуацій” [2, с. 20].

Оцінювання як достатньо гнучкий термін, що спонукає до найрізноманітніших висновків, не обмежується визначенням переваг, вартості й цінності речей, оскільки є провідною аналітичною процедурою в усіх організованих інтелектуальних та практичних діях. Метою оцінювання є: погляд назад заради кращого інтеграційного поступу України. Тобто оцінювання має на меті з’ясувати, чим насправді є державна політика євроатлантичної інтеграції, а також виявити замовників, рішення яких про те, чи брати участь у політиці (настільки), встановлює обмеження щодо можливостей політики. Оцінювання розглядається як засіб підвищення раціональності й ефективності політики суспільних перетворень, оскільки це механізм моніторингу, систематизації й оцінки дій державних інституцій та їхніх результатів і наслідків. Оцінювання завдяки здатності відокремлювати цінне від невартого є провідною аналітичною процедурою у всіх організованих інтелектуальних і практичних діях.

Специфічна роль оцінювання полягає в систематичному накопиченні інформації про наслідки дій, продукцію і адміністративну діяльність задля суспільних перетворень або прийняття раціональніших рішень у майбутньому. Ілюстрацією такої орієнтації оцінювання є циклічна модель.

Більш досконалою моделлю ілюстрації ідеї осмислення процесу оцінювання є зображення широкої політико–адміністративної системи (про це в наступних публікаціях). Процес оцінювання розглядається як компонент загальнішої системи ретроспективного адміністративного контролю в державному управлінні. Адміністративний контроль є інструментом, що використовується владою для забезпечення перевірки суспільних перетворень у контексті євроатлантичної інтеграції України.

Оцінювання як елемент системи контролю в державному управлінні є систематичним переглядом головного процесу державної діяльності на його кінцевих етапах. Однією з ключових проблем у процесі управління є зв’язок між вторинним процесом (метапроцесом) і головним процесом дій. Це забезпечує механізм зворотного зв’язку, в якому і використовується оцінювання. Зазначимо, що зворотний зв’язок може використовуватися і як окремий процес.Крім того, для досягнення ефективності роботи системи взаємодії необхідні певні засоби моніторингу і перенацілення різноманітної спеціальної діяльності великих комплексних державних організацій. У поточному контексті контроль після факту розглядається як метапроцес, як окремий тривалий цикл моніторингу первинного процесу державної діяльності, включно із збиранням інформації про діяльність підлеглих і вивченням стану виконання вимог адресатові.