Державне управління у сфері медико-соціальної допомоги термінальним хворим на злоякісні новоутворення

У вітчизняній літературі узагальнюючих досліджень щодо вивчення закордонного досвіду надання медико-соціальної допомоги, законодавчої бази стосовно цієї допомоги, проблеми та напрямів розвитку паліативної медичної допомоги, особливостей термінальних хворих на злоякісні новоутворення, яким повинна надаватися паліативна медична допомога, немає.

В Україні комплексних медико-соціальних досліджень стану державного управління паліативною медичною допомогою, незважаючи на безумовну та очевидну значущість розвитку служби паліативної медичної допомоги в системі онкологічної служби держави, також немає. Відсутні навіть спроби наукового прогнозування та моделювання процесів управління у сфері медико-соціальної допомоги у напрямі їх упровадження.

У розвинених країнах світу служба паліативної медичної допомоги розвивається й удосконалюється відповідно до соціальних потреб суспільства або залежно від особливих регіональних ситуацій. Завдяки наданню паліативної медичної допомоги термінальним онкологічним хворим удома високовартісна госпітальна допомога змінюється на дешеву “домашню турботу”. В розвинутих країнах фінансові ресурси для надання паліативної медичної допомоги хворим на злоякісні новоутворення розподіляються приблизно однаково, як на радикальне, так і на паліативне лікування.У багатьох країнах світу існує медико-соціальна допомога для безнадійно хворих і вона визначена на законодавчому рівні. Медико-соціальна допомога надається у різноманітних формах: удома, в лікарнях, у хоспісах, у геріатричних відділеннях загальносоматичних стаціонарів.

Фінансування медико-соціальної допомоги багатоканальне і здійснюється за рахунок:

1) коштів держави;

2) страхових компаній;

3) спонсорських коштів.

Медико-соціальну допомогу надають державні і приватні заклади.

Приватні заклади існують як прибуткові, так і неприбуткові. Медико-соціальна допомога термінальним хворим на злоякісні новоутворення в країнах, що розвиваються, набуває свого розвитку, особливо в Польщі, Угорщині, Білорусі, Росії. Україна на сучасному стані свого розвитку відстає від розвинутих країн у сфері надання медико-соціальної допомоги.

Аналіз законодавчої та нормативно-правової бази, яка стосується медико-соціальної допомоги, зокрема Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров’я, свідчить про те, що категорія безнадійно хворих, тобто онкологічних хворих у IV стадії злоякісного процесу, перебуває на межі між сферою діяльності органів охорони здоров’я та органів соціального захисту населення і залишається без гарантованої специфічної допомоги. Сьогодні в Україні не існує достатньої нормативно-законодавчої бази для розвитку паліативної медичної допомоги та надання медико-соціальної допомоги термінальним хворим на злоякісні новоутворення.

Сучасний стан державного управління медико-соціальною допомогою термінальним онкологічним хворим характеризується недостатньою увагою до цієї проблеми з боку нашої держави, державних та місцевих органів управління, про що свідчить відсутність концепції розвитку цього виду допомоги.

Необхідно розвивати та визначити на державному рівні роль і місце паліативної медичної допомоги в структурі онкологічної служби України на всій території держави, враховуючи регіональні, демографічні та соціальні чинники.

Кількість населення нашої країни щорічно зменшується, зумовлюючи депопуляцію, яка супроводжується погіршенням якісних характеристик населення: здоров’я і рівня захворюваності.

У загальній структурі смертності, як відомо, перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге - злоякісні новоутворення. В нашій державі спостерігається збільшення патології ваги термінальних хворих на злоякісні новоутворення, які втрачають здатність до самообслуговування та потребують медико-соціальної допомоги як “безнадійно хворі”.