Державне управління у сфері медико-соціальної допомоги термінальним хворим на злоякісні новоутворення

1) вивчення формування системи державного управління процесами медико-соціальної (паліативної) допомоги в нашій державі;

2) аналіз зарубіжного досвіду надання медико-соціальної або паліативної медичної допомоги термінальним онкологічним хворим;3) оцінка ставлення різних груп населення до хворих на злоякісні новоутворення у IV стадії і до паліативної медичної допомоги, джерел фінансування;

4) вивчення ресурсних витрат, які використовуються для паліативної медичної допомоги термінальним онкологічним хворим;

5) дослідження особливостей термінальних хворих на злоякісні новоутворення, яким потрібна паліативна медична допомога;

6) формування концептуальних підходів до розвитку системи державного управління та регулювання медико-соціальної допомоги для термінальних онкологічних хворих;

7) виявлення демографічної ситуації, стану здоров’я в Україні та на місцевому рівні, тенденцій їх розвитку як основного чинника формування потреб медико-соціальної допомоги;

8) обґрунтування нової паліативної форми медичної допомоги термінальним онкологічним хворим як складової медико-соціальної допомоги;

9) розробка нової організаційної моделі паліативної допомоги хворим на злоякісні пухлини в занедбаних стадіях.

Сьогодні в Україні більшість онкологічних хворих у термінальній стадії злоякісного процесу позбавлені адекватної медичної та соціальної допомоги.

Система медичної допомоги в нашій державі та в інших країнах світу влаштована так, що основні ресурси спрямовуються на спеціалізоване онкологічне лікування і одужання хворого на злоякісне новоутворення. Якщо вилікувати цього хворого не вдається, то людина виявляється фактично поза системою надання спеціалізованої медичної допомоги.

Спеціалізовані онкологічні лікувально-профілактичні заклади не можуть узяти на себе турботу про термінальних онкологічних хворих, оскільки, зважаючи на занедбаність пухлинного процесу, вони не підлягають радикальному лікуванню (комбінованому або комплексному). Середня тривалість життя цих важких хворих коливається від кількох місяців до 1,5-2 років, причому, як зазначалося вище, останні місяці життя термінального онкологічного хворого, як правило, супроводжуються важкими болями, пов’язаними з прогресуванням основного захворювання і наростаючою кахексією.

Крім того, слабка матеріально-технічна база онкологічних диспансерів не дозволяє здійснювати належну допомогу таким важким хворим, або робить це в збиток іншим онкологічним хворим клініки.

Дорога медична апаратура спеціалізованих онкологічних клінік повинна використовуватися, як ми вважаємо, максимально для спеціалізованого радикального лікування хворих на злоякісні новоутворення за програмами комбінованого та комплексного лікування, а кожний термінальний онкологічний хворий, прийнятий у клініку для симптоматичного лікування, знижує ступінь використовування цього обладнання.

Госпіталізація в спеціалізований онкологічний стаціонар пацієнтів із занедбаним пухлинним процесом, перебування яких може закінчитися смертю, також негативно впливає на онкологічних хворих з ранніми стадіями злоякісного процесу і часто приводить до відмови цих хворих від спеціального радикального лікування. Таким хворим на злоякісні пухлини у IV стадії онкологічного процесу потрібна паліативна медична допомога, яка підтримує життя та розглядає смерть як нормальний природний процес. Незважаючи на наявність медико-соціальної проблеми в Україні, мало хто досліджував існуючий стан надання паліативної медичної допомоги цим хворим.

Необхідно відзначити, що паліативне медичне лікування у наш час одержало офіційне визнання в розвинених країнах світу. Проблемі організації паліативної медичної допомоги та стану надання медико-соціальної допомоги термінальним онкологічним хворим у світі приділяється значна увага.