Державне будівництво і державне управління: компаративний аналіз

На жаль, відсутність методології, категоріального апарату не сприяють розвиткові державного будівництва. Та й сам об’єкт досліджень чітко не сформульований і багато в чому перетинається з об’єктом науки державного управління. Так, об’єктом науки державного будівництва і місцевого самоврядування в [1, c. 14–15] визначені соціальні процеси, що пов’язані з організацією і діяльністю органів державних і місцевого самоврядування, розвитком та удосконалюванням організаційних форм і методів цієї діяльності, а також удосконалюванням організації і діяльності всієї публічної влади в державі. Як предмет науки державного будівництва і місцевого самоврядування в Україні в [3, с. 15] розглядається дослідження організації і діяльності органів держави й органів місцевого самоврядування. Тим самим, по–перше, виробляється змішання предмета державного будівництва і державного управління, а по–друге, змішується місцеве самоврядування і державне будівництво, хоча завдання, що стоять перед місцевим самоврядуванням, принципово відрізняються від завдань, що стоять перед державним будівництвом.У [6, с. 79] державне будівництво позначене терміном “державотворення (державне будівництво)”, обумовленим як базовий напрям державного управління, діяльність якого забезпечує відповідні умови для формування і реалізації державної політики. У свою чергу, формування державної політики в [7, с. 22] полягає в розробці основних напрямів діяльності держави, коректування цілей і функцій органів державної влади, а реалізація державної політики передбачає виконання функцій державного управління для досягнення визначених цілей держави на визначеному етапі її історичного розвитку. Виходячи з цього, державне будівництво визначає стратегію розвитку держави, її основні цілі і функції, їх пріоритетність, а також структуру органів влади відповідно до функцій і стратегічних цілей держави, тобто безумовно розуміється в широкому загальнодержавному, а не вузькоюридичному змісті. Відзначимо також, що в [6, 7] не відбувається змішання понять: терміни державне будівництво і місцеве самоврядування розкриваються окремо і не підмінюють один одного.

У свою чергу, державне управління в [11, с. 58] пропонується розглядати як діяльність органів і установ усіх гілок державної влади щодо здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на всі сфери суспільства з метою забезпечення суспільних потреб, що змінюються. Разом з тим об’єктом теорії державного управління поряд з удосконаленням регіонального і галузевого управління є і наукове обґрунтування системи місцевого самоврядування [6, с. 194], тобто місцеве самоврядування “приміряють” на себе і державне будівництво, і державне управління, що однаковою мірою говорить як про невизначений остаточно статус місцевого самоврядування, так і про його не окреслені до кінця повноваження. При цьому предметом теорії державного управління згідно з [6, с. 193] є як загальносвітові, універсальні закономірності і форми державного управління, так і то національні, самобутні для тієї або іншої країни. Це, а також примарна тотожність кола обумовлених завдань, виступає причинами того, що роботи з державного управління не досліджують питання державного будівництва, припускаючи, очевидно, що на сьогодні державне управління в цих питаннях самодостатнє.

Дійсно, навіть неспеціалістові легко побачити подібність тематичних питань і проблем, якими покликані займатися державне будівництво і державне управління. Та й складності становлення в них ті самі: і ту, і іншу наукову практику намагаються “загнати” у вузькі рамки підгалузі права, позбавляючи тим самим можливості повноцінної повномасштабної діяльності, спрямованої на розвиток всього українського суспільства, а не на рішення локальної юридичної проблеми. Однак на практиці це призводить до того, що обидва напрями не стільки доповнюють одне одного, скільки діють розрізнено, штучно занижуючи тим самим ефективність діяльності державних структур і держави в цілому. Виходячи з цього, треба, по–перше, співвіднести між собою державне управління і державне будівництво, щоб визначити можливості їхнього спільного взаємодоповнюючого розвитку, а не подальшого автономного існування, а, по–друге, зайнятися, нарешті, становленням державного будівництва в Україні в найширшому й одночасно найприроднішому змісті – у змісті об’єднання української нації. Коли питання ставиться подібним чином, тоді стає абсолютно зрозуміло, що стандартним шляхом, у рамках підгалузі права, розв’язати його неможливо.

Усе викладене вище дозволяє нам зробити такі висновки.

Сьогодні ми знаходимо в державному управлінні і державному будівництві дуже багато дублюючих функцій, цілей і завдань. Це свідчить про неповну розкритість поняття державного будівництва, що пов’язано в першу чергу з перевагою в Україні його вузького трактування, що не збігається з його функціональним призначенням і не відповідає масштабам його дійсного покликання. Сьогодні, коли тема національної ідеї зазвучала з новою силою, коли на порядку денному гостро постало питання консолідації українського суспільства на основі об’єднуючої весь український народ стратегії, тема державного будівництва як ніколи актуальна. Адже по суті державне будівництво в Україні ще не починалося – була підготовка. Про це свідчить хоча б те, що сам термін “державне будівництво” не визначений.

У результаті того, що в державному будівництві не приділяють належного значення державному управлінню, а державне управління недостатньо, у свою чергу, приділяє увагу питанням державного будівництва, відсутня необхідна єдність їхніх спільних зусиль і не скоординована спільна діяльність з питань розвитку держави.Водночас і державне управління вже не може розвиватися в рамках колишніх підходів, якщо продовжувати розглядати його винятково як галузь правову або адміністративну, та й ще звівши до такого самого вузького розуміння і державне будівництво. Адже тільки інше, масштабне, відповідне викликам сучасності розуміння державного будівництва може змінити ситуацію, давши одночасно і новий творчий імпульс розвиткові державного управління в Україні. Тому треба мати сміливість сказати чітко і ясно: сьогодні науки державного будівництва в Україні немає. Те, що є, – “державне будівництво і місцеве самоврядування” – це нефункціональне сполучення, тому воно і мало де значимо, крім вузькоспеціалізованих юридичних питань. У подібному вигляді наука державного будівництва, по суті, узята “зі стелі”. Поза національною ідеєю державне будівництво хиріє, воно не може підмінити собою національну ідею. У тому вигляді в якому існує сьогодні в Україні державне будівництво, воно ще може вийти за рамки самого себе як явища суто владного–бюрократичного і піднятися до масштабів явища національного. Разом з тим очевидна необхідність функціональної конкретизації державної діяльності, визначеної в передвиборній програмі Президента України В.А. Ющенка.