Державна служба в Україні як чинник гуманізації державного управління

Виклад основного матеріалу. Особливості та перспективи розвитку України початку ХХІ ст., становлення демократичної, правової, соціальної держави, розвиток засад громадянського суспільства зумовлюють підвищення ролі та значення державної служби як ефективного інструменту гуманізації державного управління. Термін “державна служба” охоплює такі основні значення:

- професійна діяльність соціального прошарку суспільства;

- галузь науки;

- галузь законодавства;

- відповідна галузь права;

- спеціальність вищої освіти й навчальна дисципліна.

Розглядаючи поняття державної служби як чинника гуманізації державного управління в Україні та як професійну діяльність соціального прошарку суспільства, насамперед слід розглянути визначення служби в загальному розумінні. На думку О.Ю.Оболенського, служба - це робота, професійне заняття службовця, а також місце його роботи, яка-небудь сфера діяльності [13, с. 11]. Під службою розуміють також діяльність, пов’язану з керівництвом, управлінням, прогнозуванням, плануванням, контролем, наглядом, обліком тощо. При цьому працівники, залучені до служби, створюють суспільні цінності або реалізують функції управління.

Важливо, що державна служба як чинник гуманізації державного управління останнім часом в Україні зробила суттєвий поступ у сфері теоретико-методологічного забезпечення. Цьому сприяло творче засвоєння напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених у галузі управлінської науки, екстраполяція їх на сучасні державотворчі процеси, урахування минулого досвіду.

Водночас слід погодитися з висновками провідних українських учених - В.Бакуменка, В.Князєва, Ю.Сурміна - про те, що “нинішній стан методології державної служби не задовольняє ні потреби практики державного будівництва, ні державного управління як галузі знання” [12, c. 11]. На наш погляд, ця праця є однією з найбільш ґрунтовних спроб осмислення методології державної служби як складної системи категорій, принципів, норм, цінностей, парадигм, теорій і власне методів, що забезпечує пізнавальну і практичну діяльність у цій сфері. При цьому автори підкреслюють домінантну роль загальнонаукової методології, важливість використання методологічного потенціалу інших наук та галузей знань.

Аналіз літератури та нормативно-правових документів дає можливість визначити, що сутність поняття державної служби в Україні полягає в наступному: державна служба - це професійна діяльність, тобто вона є для державного службовця професією - необхідністю виконувати соціальні посадові повноваження, у межах якої реалізується компетенція державних органів [14, с. 12]. Державна служба має забезпечити раціонально організоване, демократичне, правове та результативне гуманне державне управління шляхом розвитку свого соціально-правового інституту та професіоналізації свого кадрового складу. Саме державна служба має надати державному управлінню системний характер, програмно-цільовий підхід і забезпечити належне надання послуг людині, громадянину, усім інститутам громадянського суспільства, управлінський професіоналізм, законність, правову компетентність, результативність, раціональність, ефективність та інші риси функціонування механізму держави, яких потребує на сьогодні наше суспільство.

Водночас державна служба як соціально-правовий інститут має забезпечувати стабільність гуманізму управління та відігравати роль стабілізатора соціально-політичного життя, сприяючи розв’язанню політичних конфліктів і урівноважуючи дії різних політичних сил (забезпечення політичного партнерства). У країні з політично і соціально активним населенням державна служба має відповідати наступним вимогам: 1) задовольняти законні потреби клієнта-споживача державних послуг; 2) орієнтуватися на кінцевий результат діяльності, а не на процес, що стає основою оцінки діяльності органу влади, його посадових осіб, удосконалення структури органів державної влади; 3) забезпечувати економію і ощадливість у діяльності органів державної влади шляхом її раціоналізації, делегування окремих управлінських функцій з надання послуг спеціально створеним державним або недержавним структурам, підвищуючи рівень рентабельності державних послуг; 4) досягти результативності функціонування на основі: системи нового законодавства про державну службу та її види, нової класифікації посад, професіоналізації державної служби; законодавчого унормування правової та соціальної безпеки державних службовців; унормування та запровадження просування по службі на підставі досягнень у професійній діяльності; підвищення управлінської культури та моральності в діяльності та поведінці службовців; розширення громадського, парламентського і судового контролю державної служби [13, с. 457].Відповідно до ст. 92 Конституції України основи державної служби визначаються виключно законами України [1]. Ці основи було закладено з прийняттям Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. [2]. Дотримання пріоритетів у політиці щодо реформ у сфері державної служби як чинника гуманізації державного управління дало змогу напрацювати певну базу як із точки зору прийнятих політичних рішень, так і розвитку інституційної спроможності до їх втілення, а саме: