Державна політика у сфері забезпечення молоді житлом в Україні: сутність, принципи та шляхи реалізації

Право громадян України на житло закріплено у ст. 47 Конституції України [1]. Для його реалізації держава створює умови, за яких кожен громадянин має вирішити житлову проблему шляхом будівництва або придбання житла у власність, взяття в оренду чи одержання соціального житла. Завдання забезпечення житлом, як і отримання освіти та працевлаштування, вважається одним із першочергових у суспільстві, оскільки відсутність можливості самостійного господарювання призводить до низки негативних наслідків соціально-економічного характеру та є найпершою причиною демографічної кризи.

Відсутність власної оселі для наших співвітчизників на сьогодні чи не найболючіша і найбільш складна проблема, особливо серед молоді: саме житлові труднощі є причиною багатьох розлучень і зниження народжуваності у молодих сім’ях. Країна, яка не дбає про умови формування молодої сім’ї, залишає себе без майбутнього, адже, як свідчить статистика, до 80% дітей народжується саме у молодих сім’ях. Відсутність перспектив покращення житлових умов впливає також і на проблему “відпливу умів”, коли найобдарованіша молодь виїжджає до країн з високим рівнем життя.

Аналіз останніх публікацій. Дослідженню проблем молодіжної житлової політики присвячені праці зарубіжних учених, таких як М.Браун [6], Т.Ганслі [8] та ін. [7; 10]. Серед вітчизняних науковців слід відзначити праці М.Головатого [9], В.Омельчука [11; 12], С.Приходько [13]. У дослідженнях В.Омельчука [11] вивчаються питання державного забезпечення молоді житлом, виявлення шляхів підвищення ефективності реалізації державної молодіжної житлової політики в контексті сучасних демографічних тенденцій та загальносуспільних стратегічних цілей. Окремі аспекти проблеми соціального забезпечення відображені у працях Б.Сташків [14], С.Приходько [13]. Відзначаючи суттєве наведених вище праць для нашого дослідження, слід зауважити, що вони торкаються питань соціального забезпечення населення в цілому.

Невирішені частини загальної проблеми. Проблема державного житлового забезпечення молоді в наукових працях майже не висвітлюється. Недостатня розробленість відповідної проблематики у вітчизняній науці, відсутність чіткого механізму її реалізації унеможливлюють ефективність і прискорення вирішення житлової проблеми як для молоді, так і для всіх громадян. Отже, вказана проблема є недостатньо дослідженою, а відтак важливою та актуальною.

Мета цієї статті - розкрити сутність державного житлового забезпечення молоді в Україні.

На досягнення мети даного дослідження визначено такі завдання:

- дослідити, як на сучасному етапі реалізовується державою право молоді на житло;

- проаналізувати основні завдання та функції Державної спеціалізованої фінансової установи “Державний Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”;

- визначити принципи державної політики у сфері забезпечення молоді житлом.

Ступінь забезпеченості молоді житлом в Україні на сьогодні є дуже низьким: тільки 33% молодих родин живуть в окремих квартирах (для всіх родин цей показник становить 56,3%), 11% проживають у комунальних квартирах, 14% винаймають квартири, 10% живуть у гуртожитках, 1% - у непристосованих приміщеннях. Близько 31% молодих родин узагалі не забезпечені житлом. Із 2,5 млн молодих родин в Україні близько 800 тис. мають потребу в поліпшенні житлових умов. Водночас саме в цих родинах народжується до 80% дітей [5].

Отже, розв’язання проблеми забезпечення житлом молоді насамперед має покращити демографічну ситуацію, створити необхідні умови для поліпшення соціально-побутового та економічного становища молодих сімей і одиноких громадян, сприятиме їх гармонійному розвитку як одного з чинників становлення та самореалізації молоді в інтересах суспільства і держави.

Підвищена важливість житла для молодої людини зумовлює необхідність формування та реалізації дієвої державної політики у цій сфері. На підставі аналізу вітчизняного і зарубіжного законодавства під державним забезпеченням молоді житлом слід розуміти як системну діяльність держави, що здійснюється в законодавчій, виконавчій та інших сферах і ставить за мету створення правових, соціально-економічних і політичних умов та гарантій для розв’язання житлової проблеми молоді шляхом сприяння розвитку молодіжного будівництва, удосконалення механізмів придбання житла і забезпечення на цій основі подальшого розвитку системи іпотечного житлового кредитування. Як випливає з наведеного, політика держави із забезпечення молоді житлом - це тривалий процес, який вимагає системного і цілеспрямованого підходу з боку держави, що дасть змогу отримати, перш за все, соціальні результати.Про важливість та зацікавленість держави в реалізації права на житло молоді свідчить система прийнятих законодавчих актів, норми яких визначають поняття, характеризують суб’єкти управління, принципи, а загалом і весь механізм молодіжного житлового кредитування. Такими є закони “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” [3]; постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження державної програми забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки” [4], а також інші нормативні акти. Основною метою розробки нормативно-правових актів при цьому є створення системи державної підтримки молодих родин у вирішенні житлової проблеми для поліпшення демографічної ситуації в Україні.