РОЛЬ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
При проектному фінансуванні джерелом погашення заборгованості виступають гро-шові потоки, які генеруються в результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про та-ке фінансування висувається вимога участі в проекті значної частки власних коштів замов-ника.
Розрізняють такі типи проектного фінансування:
1.Без будь-якого регресу на позичальника: банк-кредитор бере на себе весь ризик, оці-нюючи лише ймовірні доходи від проекту.
2.Без регресу на позичальника в період, що йде за впровадженням проекту в експлуатацію: підрядники гарантують оплату, дотримання кошторисної вартості проекту й за певних умов відшкодовують збитки, пов’язані із затримкою введення об’єкта в експлуатацію.
3.З повним регресом на позичальника: кредитор не бере на себе ризики, а надає кошти під гарантію організаторів проекту.
Обсяги державного кредитування, напрями, а також об’єкти кредитування визначаються в Україні державною програмою економічного та соціального розвитку країни. Рішення про надання кредиту за рахунок державних коштів, а також розмір процентної ставки визначаються Національним банком України, Міністерством фінансів та Міністерством економіки. Потім НБУ укладає кредитну угоду з комерційним банком, а той, у свою чергу, — з клієнтом.
Щодо контролю за цільовим використанням державного кредиту, то його здійснює НБУ, а контроль за своєчасним поверненням коштів до бюджету — Міністерство фінансів або Головне управління Державного казначейства України.
ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Згідно з чинним законодавством комерційні банки в Україні можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. Участь комерційних банків у інвестиційному процесі має як позитивні, так і негативні моменти.
До позитивних можна віднести наступні:
1.Допуск банків на фондовий ринок сприятиме конкуренції між його учасниками, що означає зменшення витрат емітентів та інвесторів.
2.Вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує ста-більність банку, а отже, і надійність збереження коштів вкладників.
3.Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформа-ції, посилює конкурентоспроможність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство в поверненні кредитів.
Проте є ряд негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бі-знесі:
1.Операції з цінними паперами є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа.
2.Збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему.
3.Наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів.
4.Поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інте-ресів між структурними підрозділами банку.
5.Занадто близькі відносини банку та підприємства внаслідок володіння банком паке-том акцій можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового стану підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.