Характеристика факторів стримування прямих іноземних інвестицій в Україну

Однак торгівля українськими акціями в деяких частинах ще не має чіткого законодавчого регулювання. Так, відповідно до постанови Національного банку України від 3 грудня 1997 р. українські ком-панії-резиденти можуть отримувати вільноконвертовану валюту для придбання акцій у структур-нерезидентів лише за умови, що вони нададуть у банк документ, який підтверджує першу інвестицію продавця. Це може бути документ, що підтверджує факт іноземного інвестування регіональною державною адміністрацією, або оригінал контракту про придбання цінних паперів разом з документами, що засвідчують факт здійснення цієї акції.

Принаймні для портфельних інвесторів-нерезидентів реєстрація акцій настільки ускладнена на практиці, що є нереальною вимогою. Лише постійний представник або резидент, який діє від імені нерезидента — платника податків в Україні, може придбати українські акції від імені нерезидента. Проте не з'ясовано, хто може та має право здійснювати ці представницькі функції.

2. Казначейські облігації. Казначейські облігації є важливим інструментом фінансування короткострокових потреб у валюті Національного банку України. Сьогодні міжнародні валютні інвестори мають близько 1,9 млрд грн в українських казначейських облігаціях.

4 листопада 1997 р. Верховна Рада України скасувала деякі податкові пільги стосовно оподаткування казначейських облігацій, що були надані раніше постановою Кабінету Міністрів України. Прибуток нерезидентів, отриманий від казначейських облігацій, зараз оподатковується за ставкою ЗО %. Нове положення використовують податкові органи із зворотною дією, починаючи з 1 липня 1997 p., і застосовують його до всіх нерезидентів незалежно від того, чи мають вони право на звільнення від податку відповідно до угоди про подвійне оподаткування. Це суперечить ст. 18-IV та 19 Закону України "Про систему оподаткування" та ст. 6 Закону України "Про режим іноземного інвестування", в якій передбачається, що угоди про подвійне оподаткування мають переважну силу над положеннями Закону України "Про оподаткування підприємств в Україні" (угода про подвійне оподаткування між Німеччиною та Україною передбачає 5 %-й репатріаційний податок на дивіденди, а угода з Кіпром передбачає нульову ставку).Через зазначені зміни, пов'язані із скасуванням наданих пільг, деякі банки, які працюють як установи, що управляють чужими капіталами на цьому ринку, вирішили утримати 30% податку з прибутку від інвестицій у казначейські облігації, придбані після 1 липня 1997 р. (тобто покриваючи і доходи від погашення, і продажу на вторинному ринку). Інші утримують ЗО % податку лише від доходів, отриманих під час терміну повернення облігацій, придбаних після 1 липня 1997 p., третя група банків взагалі не утримує податків, посилаючись на переважну силу міжнародного законодавства над національним. Деякі місцеві банки, які продовжували робити виплати сум нерезидентам без відрахування податку, були вимушені за поданням податкових інспекторів і результатами перевірок сплатити ЗО %-й податок. Зрозуміло, що клієнти, які вже репатріювали суми без відрахувань, опинилися під загрозою можливого стягнення "додаткового" податку з казначейських облігацій, які перебували на зберіганні у цьому банку.

Схоже, що більшість іноземних інвесторів не збільшуватимуть розмір своїх портфельних інвестицій в Україну в найближчому майбутньому через нещодавню економічну кризу у країні. Але для розвитку майбутнього ринку казначейських облігацій важливо все ж таки розв'язати проблему подвійного оподаткування. Законність зворотної дії більшості змін податкового законодавства виглядає дуже спірною і швидше за все свідчить про порушення ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативні акти не повинні мати зворотної дії.

Порушення міжнародних угод та загального принципу зворотної дії законів завдає шкоди відносинам між іноземними інвесторами та Україною. Крім цього, Україна набуває негативного іміджу країни як такої, що заради незначних додаткових доходів у бюджет нехтує довготривалими вигодами від іноземного інвестування.

Список використаної літератури

1.Чернявский А. Д. Современные тенденции развития организационных форм управления в Украине // Персонал. — 1997. — № 4. — С. 3-7.

2.Шевчук В. Я. Современная инвестиционная политика в экономике Украины // Пром. стр-во и инж. сооружения. — 1991. — № 4. — С. 3-4.

3.Шевчук В. Я. Умови ефективного інвестування в будівництві. — К.: Будівельник, 1991. — 112 с.

4.Ширмер Я. Прямі зовнішні інвестиції та економічне зростання // Економіст. — 2000. — № 3 (161). — С 33-37.

5.Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд, кур'єр. — 1996. — № 62. — 2 квіт. — С. 5.