Характеристика факторів стримування прямих іноземних інвестицій в Україну

Випуск та передання акцій. Закон України "Про господарські товариства" незадовільно врегульовує питання порядку випуску додаткових акцій акціонерними підприємствами. Ст. 38 Закону передбачає, що якщо відкрите товариство бажає збільшити статутний фонд, випуск нових акцій має здійснюватись відповідно до ст. ЗО Закону. Цей Закон також передбачає, що акції повинні випускатися шляхом відкритого тендеру. Мало того, Законом не передбачено "акціонерний капітал" та "невипущені акції". Тобто випуск будь-яких додаткових акцій потребує збільшення статутного фонду та перереєстрації зміненого статуту та установчих документів. Це робить будь-яке приватне розміщення акцій відкритим акціонерним товариством повільним і дорогим, що значно обмежує можливості фінансування компанії.

Існуючий механізм передання права на акції ґрунтується на концепції фізичного переведення відповідних акцій, а тому робить цей процес дорогим і повільним та додає зайвих ускладнень під час зміни власності компанії.

Антимонопольні положенняАнтимонопольне законодавство України складається з кількох законів, постанов Кабінету Міністрів України та положень Антимонопольного комітету. Антимонопольний комітет було створено відповідно до Закону України "Про обмеження монополізації та запобігання нечесної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. Закон було змінено та доповнено два рази у 1995 p., ще раз у 1997 р. та 3 березня 1998 р. Структура, повноваження та організація Антимонопольного комітету встановлюються Законом України "Про Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р. 11 листопада 1994 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову, а пізніше зробив кілька змін і доповнень до указу "Створення механізму запобігання монополізації на ринках продукції" (Антимонопольний указ). У червні 1996 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про захист від нечесної конкуренції", яким встановлюються правові принципи захисту підприємницьких структур, підприємців і споживачів від нечесної конкуренції. Окрім цього, у загальне законодавство були внесені деякі антимонопольні положення, наприклад у закони України "Про підприємницьку діяльність за кордоном" і "Про господарські товариства".

Згідно з Антимонопольним указом створення юридичної особи, злиття компаній або придбання однієї компанії іншою потребує затвердження Антимонопольним комітетом за таких основних умов:

• загальна вартість фондів усіх засновників (номінальна вартість активів), або загальний обсяг продажів усіх товарів і послуг засновників у попередній фінансовий рік (обсяг продажів), перевищує 12 млн дол. у місцевій валюті, а номінальна вартість активів або обсяг продажів принаймні двох засновників перевищує 600 тис. дол. на кожного;

• частка підприємства на національному або регіональному ринку продукції перевищує 35 %. Антимонопольний комітет має визначити, чи є підприємство монополістом, навіть якщо його частка на ринку продукції є меншою за 35 %, або незважаючи на те, що ніяке з підприємств-учасників не є монополістом на цьому ринку продукції, номінальна вартість активів або обсяг продажів усіх підприємств-учасників у місцевій валюті дорівнює 6 млн дол., а номінальна вартість активів або обсяг продажів у місцевій валюті принаймні двох підприємств-учасників перевищує 600 тис. дол.; • придбання прав власності у підприємстві, що призводить до того, що покупець отримує 25-50 % або більше прав, за умови, що загальна вартість придбаних прав власності перевищує у місцевій валюті 100 тис. дол.

Оскільки ці показники дуже невеликі, особливо останній, практично всі інвестиції в акції та створення спільних підприємств двома або більше учасниками, або придбання акцій існуючого українського підприємства, вимагають затвердження Антимонопольного комітету. Відповідно до ст. 4д постанови Кабінету Міністрів "Про державну реєстрацію підприємницьких структур" (з поправками від 25 січня 1996 р.) погодження Антимонопольного комітету для підприємств відповідають наведеним вище вимогам і потребують проходження державної реєстрації. Застосування такого погодження передбачає подання значної кількості документів і форм з інформацією про діяльність заявника в Україні та за кордоном, наприклад про обіг або участь в інших підприємствах. Підготовка цих документів є дуже повільним і дорогим процесом, що дуже уповільнює процес реєстрації багатьох компаній.

Неврегульовані питання у фінансовій сфері, недосконалість і змінюваність законодавства з оподаткування

Оскільки вся підприємницька та інвестиційна діяльність підлягає оподаткуванню, важливість податкового законодавства для кожного, хто бажає інвестувати в Україну, важко переоцінити. З одного боку, ставка податку на прибуток складає в Україні 30 % і є одною з найнижчих в Європі (наприклад, у Німеччині ставка податку — 47 %, у Нідерландах і Польщі — 40 %, Росії та Франції — 35 %), а з іншого — податкова база дуже велика і випадки зменшення податків трапляються нечасто. У результаті кінцеві податкові показники для компаній, що працюють в Україні, перевищують відповідні показники у згаданих країнах. Механізм розрахунку прибутку був значно змінений у 2001 р. у напрямі стягнення податків з реальних прибутків (що практикується у країнах з розвиненою ринковою економікою) замість оподаткування обігу компанії (як це було на радянських підприємствах). Незважаючи на це, іноземні інвестори та аудиторські компанії все ще невдоволені українською податковою системою, яка ще недостатньо сприяє іноземним інвесторам у здійсненні інвестицій в Україні.