Фінансове інвестування

Як фактор, від якого з очікуваною пропорційністю залежить дохідність і-го цінного папера, можуть бути досліджені середня кредитна ставка, ціна на паливно-енергетичні ресурси (або інший продукт критичного імпорту), врожай зернових, облікова ставка Національного банку, рівень інфляції, сальдо торговельного балансу країни, темп зростання галузі, до якої належить емітент і-го цінного папера і т. ін. Якщо рівняння статистичного зв'язку містить одразу кілька факторів, то це буде багатофакторною моделлю.

З метою зниження ризику фінансове інвестування, як правило, здійснюється у вигляді придбання і володіння кількома інструментами (цінними паперами). Це є диверсифікацією. Фінансовий інвестор має володіти мистецтвом формування та управління портфелем інструментів (активів).

Управління портфелем передбачає функції моніторингу дохідності інвестування по кожному інструменту портфеля і у разі необхідності своєчасне внесення змін до складу портфеля.

Портфель формується з урахуванням ряду принципів, тобто портфель має бути:

• диверсифікованим — складатися з достатньо великої кількості цінних паперів, що зменшує ризик неотримання запланованої дохідності капіталу;

• ліквідним, що дає змогу оперативно змінювати його склад, продавати і купувати цінні папери;

• збалансованим, тобто складатися з таких інструментів, які планував інвестор, розроблюючи свою інвестиційну стратегію;

• керованим, що дає змогу без втрати дохідності проекту вільно оперувати інструментами портфеля, досягаючи більшої опти-мальності в поєднанні дохідності та ризику.Вирішуючи питання щодо інвестиційної привабливості цінного папера, інвестор має враховувати такі аспекти:

• поточну дохідність;

• безпеку, захищеність капіталу від знецінення, фінансових криз;

• збереження капіталу від інфляції;

• зростання вкладеного капіталу (зростання ринкової ціни активів);

• можливість через цінні папери впливати на дирекцію їх емітента та користуватися його активами (отримання прав на придбання дефіцитної продукції, права оренди приміщень, створення холдингових структур, доступ до нематеріальних активів емітента);

• розподіл статутного фонду між великими акціонерами та вірогідність змін у цій структурі;

• можливість великих акціонерів збільшувати свої частки (викуп акцій у дрібних акціонерів, проведення і викуп додаткової емісії акцій, об'єднання пакетів з іншими акціонерами).

Інвестиційна привабливість цінних паперів визначається з урахуванням відповідних кількісних параметрів. Вони характеризують зв'язок потенційно можливих доходів від володіння акціями і, наприклад, фінансових результатів господарської діяльності емітента, стану активів акціонерного товариства, дивідендної політики.

Для акцій може використовуватися такий перелік показників:

• величина дивіденду на одиницю поточної ціни акції;

• коефіцієнт дивідендних виплат — співвідношення загальної суми виплат дивідендів і отриманого компанією чистого прибутку;