Фінансове інвестування

Дохідність є середньорічним показником. Якщо дохідність (Dt) розраховано за / років, то до середньорічної дохідності можна перейти за допомогою наступної формули:

де ί — кількість років періоду.

Ризик цінного папера визначається як майбутня мінливість дохідності й розраховується через кількісну оцінку величини можливих відхилень дохідності володіння цінним папером від їх середньоочіку-ваної величини. Це буде так зване середньоквадратичне відхилення, яке позначимо літерою s. Порядок його розрахунку викладено в темі "Інвестиційний ризик".Кожен інвестор має власне суб'єктивне відчуття рівня прийнятних для нього сполучень параметрів дохідності та ризику, тобто яку ціну у вигляді ризику (5*г) він готовий платити за очікуваний рівень дохідності (£>г). Набір таких пар кількісних оцінок дохідності та ризику (Dt, St), на які потенційно може погодитися інвестор при виборі інструмента для інвестування, зображується графічно у вигляді спеціальних кривих (рис. 9.1). З їх допомогою пояснюється поведінка інвестора при виборі інструментів фінансового інвестування. Такі графічні лінії можна вважати кривими "вибору" інвестора. З їх форми видно, що у правій частині кривої (при зростанні дохідності вище якоїсь величини, наприклад 20%, починається зона підвищеної дохідності) інвестор погоджується платити більшу ціну (ризик за кожен відсотковий пункт можливого приросту дохідності). У лівій частині кривої (зона низької дохідності) інвестор веде себе поміркованіше щодо ризику.

У загальному випадку для інвестора однаково привабливі всі фінансові інструменти, що на кривій "вибору".

У портфельному аналізі для характеристики ризику цінного папера використовується так званий бета-коефіцієнт. Порядок розрахунку та інтерпретації бета-коефіцієнта викладено в розд. 7. Через бета-коефіцієнт розраховується очікувана дохідність цінного папера за формулою

де Dt — очікувана дохідність і-го цінного папера.

А1 — вільний член рівняння статистичного зв'язку;

В1 — бета-коефіцієнт і-го цінного папера, який є коефіцієнтом еластичності між дохідністю і-го цінного папера і дохідністю всього ринку;

D — середня дохідність ринку, яка розраховується на основі зміни величини фондового індексу за методикою оцінки дохідності цінного папера.

Фондовий індекс є спеціально розрахованим показником, який характеризує середню величину зміни за якийсь період цін на вибрану сукупність найбільш представницьких цінних паперів, які обертаються на ринку. Для цього розраховується середня ціна і індекс її змі-

ни. Найвідомішим фондовим індексом є індекс Доу-Джонса. На основі такої "середньозваженої ціни" та її зміни за період можна визначати дохідність по ринку в цілому та середньозважене відхилення для характеристики середньоринкового ризику.

Наведене вище рівняння зв'язку в портфельному аналізі називається "ринковою моделлю". Воно будується як рівняння не функціональної (яка має місце завжди), а статистичної залежності (яка має місце для більшості випадків і за наявності незначних відхилень фактичної дохідності і-го інструмента від його теоретичного значення, розрахованого за рівнянням зв'язку) між дохідністю ί-го інструмента і дохідністю ринку в цілому.

Близьку до "ринкової моделі" методику використовує модель оцінки фінансових активів (МОФА). У ній також присутні бета-коефіці-єнти. Але дохідність ринку визначається не за фондовим індексом (який охоплює не всю сукупність фінансових інструментів, що діють на ринку), а за портфелем, що складається з усіх інструментів фондового ринку.

Крім МОФА, можуть застосовуватися одно- та багатофакторні моделі розрахунку дохідності цінного папера. Наприклад, дохідність цінного папера можна прогнозувати, побудувавши рівняння статистичної залежності між цим показником і, наприклад, темпом зростання обсягу кінцевого споживання в складі валового внутрішнього продукту країни або самим ВВП чи обсягом нагромадження основного капіталу тощо.