ДУХОВНА КУЛЬТУРА ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА
1.Соціально-економічні умови розвитку західноєвропей¬ської духовної культури доби Просвітництва.
2.Раціоналістична філософія. Енциклопедизм.
3.Зростання ролі літератури в житті суспільства.
4.Особливості розвитку мистецтва доби Просвітництва (архітектура, живопис, музика).
1.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА
Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспіль¬ства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.
Хронологічно - це приблизно друга половина XVII—XVIII ст. Період характеризується подальшим зростанням і зміц¬ненням національних держав Європи, докорінними еконо¬мічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.
Із становленням у Західній Європі буржуазного сус¬пільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Анг¬лії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.
Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних «природних прав» людини. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просві¬тителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в лю¬дину, її розум і високе покликання. В цьому вони продов¬жували гуманістичні традиції доби Відродження.
Просвітництво в різних країнах мало й специфічні від¬мінності, зумовлені особливостями їх історичного розвитку. Саме специфічні умови історичного розвитку західноєвро¬пейських країн в добу Просвітництва, художні традиції, що склалися в цих країнах у попередні століття, були причи¬ною того, що культура і мистецтво кожної з них мали свої особливості та відмінності. Разом з тим в культурі за¬хідноєвропейських країн можна виділити й спільні риси, які дають підставу говорити про добу Просвітництва як про певний цілісний етап в історії європейської духовної культури.
2. РАЦІОНАЛІСТИЧНА ФІЛОСОФІЯ. ЕНЦИКЛОПЕДИЗМ
Панівною філософською ідеєю культури XVIII ст. став Розум. Філософи-раціоналісти були переконані, що природа упорядкована «розумно», тому може бути пізнана раціона¬лістичними засобами. Водночас заперечувалися інші «зна-ряддя» пізнання світу, зокрема релігійний досвід, традицій¬на мудрість тощо. Успіхи природничих наук сприяли поши¬ренню думки, що науково-емпіричними методами можна вивчати не лише природу, але й людину та суспільство. Склалося уявлення, що всі прояви людської діяльності — економічні й політичні, духовні та моральні, естетичні та релігійні, — підлягають дії універсального закону природи, отже, є складовою частиною природного порядку. Не відкидаючи остаточно ідею Бога, значна частина просвітителів переосмислювала її в контексті деїзму з його провідною тезою «Закон природи є закон Божий».
Визначним представником англійського Просвітництва був філософ Джон Локк (1632—1704 рр.). У своїй філософ¬ській праці «Дослід про людський розум» він доводив, що весь духовний світ людини, почуття, поняття, наукові та морально-етичні ідеї є продуктом її досвіду, основу якого становить чуттєве споглядання об'єктивної дійсності. До досвіду («від народження») людська душа, на думку Джона Локка, схожа на «чисту дошку» і лише у процесі чут-тєвого споглядання та роботи мислення людина набуває певних знань про зовнішній світ.
В економічних працях Джон Локк досліджував головним чином питання грошей і грошового обігу, цікаві ідеї він висунув у галузях мовознавства, педагогіки. У політичній діяльності брав активну участь як прихильник буржуазної конституційної монархії.
Від деїзму до матеріалізму еволюціонували філософські погляди англійського науковця Джона Толанда (1670— 1722 рр.). У своїй праці «Християнство без таємниць» він визнає християнські істини одкровенням Бога, однак дово¬дить, що вони не можуть бути ні надрозумними, ні протирозумними. В іншому творі «Листи до Серени» вчений стверджує, що світ як ціле є вічним, однак постійно зміню¬ється. Він одним з перших сформулював положення про те, що рух є суттєвого властивістю матерії. Матерія ж ле¬жить і в основі мислення.