МУЗИЧНИЙ ФОЛЬКЛОР ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Дитячі щедрівки останнім часом уже не виконуються дітьми на Щедрий вечір, бо цей обряд вийшов з ужитку. За структурними та мелосними характеристиками вони майже ідентичні із традиційними колядками.

На Тернопільщині у весняний період, а особливо на Великодні свята побутують до нашого часу гаївки (у трьох волинських районах – Лановецькому, Кременецькому та Шумському їх називають веснянками).

В давніший період вони виконувалися окремими дитячими гуртами, а останнім часом вони виконуються лише під керівництвом вчителів біля церкви, в клубі або на шкільному подвір`ї. Дитячі гаївки також можуть виконуватися дітьми протягом усього весняного періоду як звичайні ігри (прикладом цього є гра „Подоляночка”).

Тематика дитячих веснянок та гаївок, в основному, базується на вегетаційних та аграрних елементах. У них. зокрема, домінують такі мотиви, як зустріч весни, її оспівування, вітання весняних птахів, вирощування злакових, городніх культур тощо. Головними персонажами у дитячих гаївках є Веснянка, Бузьок, Ластівка, Журавель, Зозуля, Шпачок, Мак, Горошок, Грушечка тощо.

Дитячим веснянкам та гаївкам, що побутують на Тернопільщині, властиві вузькі складочислові форми віршів. Це, в основному, нецезурований шестискладник (6), цезурований восьмискладник (4+4), десятискладник (5+5, 6+4) та ін.

Треба зазначити, що для пісень цього жанру властива регулярна акцентність з пріоритетом таких форм ритмічних організацій, як об`єднання () та репетиція ().

Для дитячих веснянок та гаївок характерні, в основному, дворядкові строфи без приспівів і дворядкові строфи із приспівами.

Веснянкам та гаївкам, виконуваним дітьми, в переважній більшості, властиві трихордно-пентахордні ладозвукоряди, в основі яких лежать закличні інтонації.

Дитячим гаївкам властивий гуртовий спів в унісон, що супроводжується хореографічними та пантомімічними елементами. В їхній основі лежать кругові та змійкові рухи, імітація руками росту дерев, злакових і городніх культур.

Найпоширенішими дитячими гаївками та веснянками на Тернопільщині є „Подоляночка”, „Жучок”, „Зайчик”, „Грушечка”, „Огірочки” та ін.

ЗВИЧАЙНИЙ ФОЛЬКЛОР

Найактивнішою і найбагатшою групою, що функціонує в наш час на Тернопільщині є звичайні пісні. На відміну від календарних пісень, які приурочені до певних обрядів і відповідного часу, звичайні пісні виконуються протягом майже цілого року будь-де, будь-коли і при будь-яких обставинах. Їх найчастіше виконують молодіжні (дівочі і парубочі) гурти, а також представники середнього та старшого поколінь. Вони часто виконуються при різних домашніх роботах: при прядінні, вишиванці, скубанні пір`я, виготовленні домашніх промислів, а також на весіллі – як застольні пісні.Звичайні пісні, що побутують на Тернопільщині, складають дві групи: групу пісень родинно-побутового змісту та групу пісень соціального змісту. Найактивнішою із них є перша група. Вона представлені трьома жанрами: баладами, любовними та сімейними піснями.

Найдавнішим жанром серед них є балади. На Тернопільщині вони, в основному, представлені фантастичними, історичними та родинно-побутовими сюжетами.

Групу із фантастичними сюжетами представляють такі балади, як „Ой за гаєм зелененьким брала вдова лен дрібненький”, „Коло млина, коло броду”, „Мала мати сина” та ін.

А балади „Про Бондарівну”, „Про Лимерівну”, „Ой служила Настя в пана”, „Ой по-під гай зелененький ходить Довбуш молоденький” представляють групу з історичною підосновою.