КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

3. Давньокитайська література

У склад стародавньої класичної китайської літератури входять художні, історичні, релігійно-філософські літературні твори. До найвидатніших давніх пам’яток китайської літератури належать: "Ші цзин" /"Книга пісень"/, "Шу цзин" /"Книги історії"/; історичні хро-ніки "Чуньцю", "Ші цзи", "Цзочжуань", "Чжаньгоце"; філософські та політико-економічні трактати "Іцзин", "Сюньцзи", "Гуаньцзи".

"Ші цзин", або "Книга пісень" \XII-VI ст. до Р.Х./ відноситься до найдавніших пам'яток літератури людства. Найдавніша пісня "Поломані сокири" датується 1115 р. до Р.Х., а найбільш пізня з пісень - 506 р. до Р.Х. Народні пісні, зібрані у цій збірці, виникають як результат тривалого розвитку писемної кльтури та усної народної творчості. Значне місце у пісенному збірнику ааймають пісні, присвячені праці. Найважливішою темою пісень "Ші цзина" є хірична тема. Ось лейтмотив однієї з таких пісень: "Не бачу коханого - серце у розпачі б'ється. Але лише побачу його - серце відразу заспокоїться". Багато пісень присвячено рівним історичним сюжетам, багатоманітним і складним обрядам. В книгу входять і священні співи, в яких оспівувалися подвиги обожнюваних предків. Ці ритуальні гімни, що співались під час жертвоприношень дають уявлення про найдавніщі релігійні вірування китайців.

Пісні відзначаються високою художністю: строге римування, чіткі ритми, місткість строки /у кожну строку входять в основному чотири ієрогліфи - слова/, багаті обраэи. Тексти донесли до нас головне - реалістичний характер пісень, простоту народннх ідеалів, чистоту і природність почуттів народу.

Пісні "Ші цзин" дали поштовх розвитку китайської літератури, яка досягає великої висоти у творчості поета-патріота Цюй Юаня /340-278 рр. до Р.Х./. його віршами, що відображають соціальну боротьбу, викривають продажність і користолюбство правлячої кліки представлена найбільш рання інднвідуальна поетична творчість. Поет, який писав: "Якщо смерть сама загрожувати мені стане, я не покаюсь у помислах моїх", став творцем патріотичної поезії Китаю.

Серед історичних книг, що належать до класичної давнъокитайської літератури, виділимо "Шу цзин" /"Книгу історії", або "Канонічну книгу"/, до якої входять настанови, приписи, розпорядження давніх правителів. Піддана значній конфуціанській обробці книга перетворилась у збірник повчань, просякнутих релігійною і політико-виховною тенденцією.

Самому Конфуцію приписується твір "Чуньцю" - хроніка царства Лу, за переказом, батьківщини Конфуція, в якому знайшла відображення міжусобна боротьба у VIII-V ст. до Р.Х. Значний інтерес пред¬ставляє доданий до твору коментар "Цзочжуань", який можна вважати першим повним оглядом історії давнього Китаю.

Багатий матеріал по культурній історії Китаю міститься у класичній праці одного з найдавніших китайських Iстjриків Сима Цяня /145 - біля 86 рр. до Р.Х./”Ші цзи” /"Історичні записки"/. Сима Цянь створив першу узагальнюючу історіо Китаю з найдавніших часів до кінця II ст. до Р.Х. його праця поклала початок серії офіційних династійних історій, яких було створено в Китаї 25.

Характерні зразки провової літератури у вигляді легенд, ко¬ротких художніх замальовок зустрічаються вже у текстах "Шу цзин", "Ші цзи", а також у чудовому за своїми художніми якостями творі блиэького до даосізму теоретика Чжуан Чжоу /328-286 рр. до Р.Х./ -"Чжуанзи". З6ірник філософських міркувань Чжуан Чжоу, написаний езопівською мовою, що відстоює положення даосізму, містить багато байок, притч, повчань.

Література Китаю наступної історичної і культурної доби розвивалася на основі принципів, традиційних сюжетів, мотивів, жанрів, притаманних давньокитайській класичній літературі.

4. Архітектура і образотворче мистєцтво

В добу Інь мистецтвоь представлено архітектурними спорудами, кам’яною скульптурою, виробами з кістки, каменю, нефриту, бронзовими посудинами майстерної обробки.

Столиця Іньської держави площею 6 кв.км була обнесена дерев’яною стіною. В центрі міста був роаташований храм, стеля якого розміщувалась на деревяних колонах, встановлеиних на бронзових тум бах. Біля храму розташовувався палац вана. У скарбниці правителя археологами було знайдено б тис. цінних предметів з золота, бронзи, нефріту, черепахи, перламутру. Досконалість обробки, багатство орнаментальних прикрас на ритуальних предметах свідчать про високий рівень декоративно-прикладного мистецтва. Поблизу столиці були розкопані кургани-усипальниці іньських воїнів. Померлого вана погребали у великій гробниці-кургані: площа її складала 300 кв.м. Племена чжоу, які вважали себе спадкоємцями іньців, визнавали їх культурні досягнення і запозичили у іньців своєрідний архітектурний стиль, білу кераміку з каоліну, високу майстерність обробки бронзи, далі розвивали техніку архітектурно-будівельних робіт, обробки металів.В добу Чжоу починається будівництво Великої китайської стіни для эахисту північних кордонів країни від нападів кочових племен, завершене при імператорах Циньської династії. Велика китайська стіна - грандіозна унікальна пам’ятка оборонного зодчества Стародавнього Китаю довжиною 4 тис.км має висоту 6,6 м, ширину нижньої частини - 6,5 м, верхньої - 5,6 м.