КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ
До новітнього часу в Китаї зберігся культ предків. Де особливу роль відігравав загальнородовий храм предків. Для поклоніння душам предків будувалися спеціальні кумірні. Над входом у житлові будинки розміщувались дощечки з спеціальними ієрогліфами, що охороняли від злих духів. На родовій общині тримався культ предків і вчення про синовню поштивість і слухняність батьковъ, родовому старості, старійшині роду, імператору.В Китаї оформлюється ідеодогія обожнення царської влади, яка підкреслює, що глава держави є земним втіленням божаства. В інських написах ідентичними терміну "ван" для означення глави держави є терміни "ді" і "цзи". Термін "ді" походить від слова "Шанді" -вищого божества, намісником якого на землі є "земний ді", тобто ван. Пізніше слово ”ді” означало - "імператор". Термін "цзи" - це титул правителя, який іменувався "Теньцзи", тобто "син Неба". Глава держави - ван - був також верховним жерцем і тільки він мав право здійснювати жертвоприношення Небу. Вану віддавалися почесті як "сину Неба".
Ідеологія обожнення імператорської влади знайшла також свій зовнішній вияв, відбиття у пишних формах придворного етікету. В літературних творах чжоусъкої доби, придворній поезії збереглися яскраві описи церемоніалу, імператорського побуту. Проте "Літопис церемоній" /"Лі-цзи"/, який вказуе, що "ритуал не поширюється на простий народ", свідчить про глибоке соціальне розшарування у давньокитайському суспільстві.
В зв’язку з розвитком системи державної влади поступово оформляється судова справа, зиявляюгься найдавніші зафіксовані закони. Кримінальний кодекс, створення якого приписується напівлегендарному правителю давнини Му передбачав розроблену систему покарань. Показово, що людина, яка зневажшливо висловлювалася про імператора, піддавалася жорстокій страті. Кримінальний кодекс містив 3 тис. впорядкованих судових рішень, які створювали один з найдавніших у світі кодексів кримінального права. Отже, в давньокитайській дер¬жаві створюється давнє кодифіковане право.
Хоча релігійні вірування виникли в Китаї у глибокій давнині, найбільше значення там отримали релігійно-філософські системи, що сформувалися в VI-V ст. до Р.Х. - конфуціанство і даосізм.
Величезну роль в культурному житті Китаю відігравало і відіграє конфуціанство - основа світосприйняття китайців. Засновник конфуціанства - Конфуцій /Кун Фу-цзи/ жив у 551-479 рр. до Р.Х. Основні філософські та етичні погляди цього великого мислителя викладені в низці книг, з яких найбільш значною є "Луньюй" /"Бесіди і судження"/.
Конфуціанство часто рахують більшве етико-моралістичною школою, ніж релігійною. Основним принципом конфуціанства є традиція. Конфуцій ідеалізував патріархальність, ратував за повернення до "золотого віку" давнини. Він виступав на владу, засновану на принципі "жень" - гуманнісгь, де правитель по відношенню до народу є "батьком". Згідно принципу конфуціанства слова мають відповідати змісту: "правитель має бути правителем, підданий - підданим, батько -батьком, син - сином". Принцип "лі" /"звичай", “церемонії” / - є формулюванням суворого дотримання того порядку, який був встановлений у давнину. У добу Хань конфуціанство стає офіційною релігіею Китаю.
При іператорі Цинь Шіхуанді /221-210 рр. до Р.Х./ боротьба спадкової аристократії з новою знаттю і торгівельним капіталом, інтерсам яких відповідала діяльність імператора династії Цинь, знайшла свій вияв у боротьбі двох ідеологій - конфуціанства та ідеології школи Фацзя, або "законників" Ідеологи школи Фацзя \Шан Ян, Хань Фей-цзи, ІV-ІІІ ст, до Р.Х./ на противагу проповіді конфуціанства про повернення до давнини, виступали за сильну владу, яка повинна спиратися не на норми моралі, а на закон і проводити ре-форми, направлені на зміцнення влади імператора і закріплення нових суспільних порядків. Циньські правителі здавна підтримували представників школи законників, Фацзя. Щоб нанести вирішальної поразки конфуціанцям., імператор Цинь Шіхуанді пішов на крайній захід і за порадою свого першого сановника наказав у 213 р. до Р.Х. спалити конфуціанські книги.
Проте отримавши широке розповсюджання, використавши основнне. Зміст народних вірувань - культ предків - конфуціанство стало настільки сильним, що вже при ханському імператорі У Ді /140-87 рр. до Р.Х./ конфуціанство було визнано панівною офіційною ідеологією і стало опорою китайської влади.
Велике значення в Китаї мала релігійно-філософска система, створена Лао-цзи - даосізм. Виникнення вчення даосізму пов'язано з іменем видатного давнього ідеолога Лао-цзи /VI-V ст. до Р.Х./. Вважається, що основний теоретичний канон цієї школи "Дао-де-цзін"/"Канон про Дао і Де"/ був написаний зі слів Лао-цзи. 3 часом з його вчення виникла складна релігія, даосізм, яка. Проіснувала більше 2000 років. Саме слово "даосізм" походить від слова "дао", що означає "шлях", або "основа світу". Основою даосізму є принцип слідування природньому перебігу, ходу життя. У вченні висловлювалася вимога до правителів не придушувати народ, містився заклик до народу повернутися до природного стану, до природи, до того часу, коли не було кровопролитних війн і протиріч, що роздирають суспільство. 3 теоретичного вчення даосізм у III-IV ст. н.е. оформився у теологічну школу з церковною ієрархією, запозиченою у буддистів, з пантеоном святих, взятих з народних вірувань.Давні релігійні і філософсько-політичні системи поглядів і перш за все конфуціанство, формуючи світогляд китайців, пронизували всі сфери культури Китаю і особливо давньокитайську літературу.