Сім'я і шлюб
Питання про сутність, ознаки, роль сім'ї в суспільстві хвилюють людську думку з найдавніших часів. «Яка ве¬лика загадка! На осягнення її витрачені тисячоліття, але, так само, як і смерть, загадка сім'ї не з'ясована, не роз¬в'язана. Династії, суспільства, імперії оберталися на по¬рох, якщо в них починала занепадати сім'я, якщо він і во¬на перелюбствували, не знаходячи одне одного... З роз¬падом сім'ї руйнувалася злагода, зло починало переважа¬ти над добром, земля розверзалася під ногами, щоб по¬глинути набрід, який уже без будь-яких на те підстав іме¬нував себе людьми»,— так міркує герой роману В. П. Астаф'єва «Печальний детектив».
Усвідомлення необхідності вступу в шлюб, створення сім'ї набувало часом незвичайних форм. Так, давньогре¬цький мислитель Платон вважав, що суспільство має за¬суджувати тих, хто не створив сім'ї до 35 років. Нежонаті після цього віку мусять сплачувати відповідний пода¬ток. У стародавніх Афінах і Спарті справді існував зви¬чай під час свята весни сікти різками тих, хто ухилявся від вступу в шлюб.
За Арістотелем, держава виростає з сім'ї, котра є пер¬шим видом спілкування людей. І якщо Платон виходив із рівності чоловіка й жінки в подібному спілкуванні, то Арістотель стверджував, що чоловік має владарювати над жінкою. Це положення, дещо видозмінене в дусі часу, бу¬ло сприйняте християнством і західноєвропейською тради¬цією. Тільки з середини XIX ст. намітився відхід від цієї традиції. І. Кант вважав, що спілкування статей має бу¬ти договірним відношенням, а моногамний шлюб, засно¬ваний на пожиттєвій вірності подружжя одне одному, по¬стає єдино моральною й правомірною формою шлюбу.
Фіхте наполягав на рівності чоловіка та жінки в шлю¬бі, розглядав кохання як єдине його моральне підґрунтя. Нарешті, Гегель уперше поставив у залежність від умов життя форми сім'ї та шлюбу. Так, сучасну йому сім'ю він вважав зумовленою християнською мораллю та приват¬ною власністю на землю.
Важливою віхою на шляху до наукових уявлень про сім'ю була книга Л. Моргана «Стародавнє суспільство» (1877). Це найудаліша на той час спроба відтворити істо¬рію сім'ї, оперта на вивчення шлюбно-сімейних відносин народів, що стоять в економічному та соціальному плані на низькому рівні розвитку. Морган здійснив також порів¬няльний аналіз функціонування сім'ї за різних умов. Пер¬ше марксистське дослідження про сім'ю, написане Ф. Енгельсом у 1884 p., грунтувалося на висновках, що містили¬ся в книзі «Стародавнє суспільство». Праця «Походження сім'ї, приватної власності і держави» стала основою справді наукового вчення про сім'ю.
Ключем до розуміння суті сім'ї був розгляд її як ка¬тегорії історичної. Ф. Енгельс послідовно показав зв'я¬зок форми сім'ї (від первісної групової до моногамної) з процесами в суспільному житті. Зміна способу вироб¬ництва з неминучістю породжувала нові форми сім'ї. Ен¬гельс показує викликане розвитком продуктивних сил ос¬лаблення впливу родинних зв'язків на суспільний лад. Утвердившися, приватна власність сформувала й суспіль¬ство, в якому «сімейний устрій цілком підпорядкований відносинам власності». Піддаючи гострій критиці буржуазну сім'ю, Енгельс протиставляє їй новий, вищий тип сім'ї, де, на його думку, умови для утвердження цього ти¬пу забезпечать залучення жінки до суспільного вироб¬ництва, встановлення справжньої рівноправності з чолові¬ками в суспільному житті, звільнення жінки від тягаря домашнього господарства.
Під сім'єю мається на увазі мала соціальна група, чле¬ни якої пов'язані шлюбними чи родинними відносинами, спільністю побуту, взаємною допомогою й моральною від¬повідальністю. Через сім'ю відбувається зміна поколінь людей, у ній здійснюється виховання, первинна соціаліза¬ція людини, досягнення нею громадянської зрілості. Спря¬мовуючи свій потужний потенціал на духовне становлення особистості, сім'я слугує ефективним засобом для віднов¬лення, підтримки духовних і фізичних сил людини, вклю¬чення її в суспільне життя. Поряд з іншими соціальними функціями сім'я виявляє піклування про людей похилих і непрацездатних.
Історія сім'ї як такої починається з того моменту, коли розвиток продуктивних сил досягає рівня, котрий забезпе¬чує виокремлення моногамної сім'ї з одного чоловіка та однієї жінки, що проживають у тривкому шлюбі, а також їхнього потомства.Першим різновидом сім'ї стала патріархальна, де гла¬венство належало чоловікові. Подібні сімейні відносини дістала назву патріархату. Зазнаючи впливу мінливих умов життя, патріархат набуває різних форм. У деяких країнах Сходу й досі практикується полігінія (багатожен¬ство), за якої чоловік водночас перебуває в кількох шлю¬бних спілках. У Європі та в більшості країн світу еволю¬ція патріархальної сім'ї ішла в бік закріплення моногамії.
На початку свого формування патріархальна сім'я була дуже численною й могла налічувати кілька сот чоловік. До неї входили родичі й нащадки одного батька разом із їхніми дружинами, дітьми та родичами. До складу сім'ї входили також раби та наложниці. Завдяки своїм внут¬рішнім резервам як великої виробничої одиниці патріар¬хальна сім'я, переживши рабовласництво, збереглася й за феодалізму. Але розвиток капіталістичного способу вироб¬ництва зруйнував її до решти.