Сім'я і шлюб
Етимологія російського слова «брак» указує на спорід¬неність із давньоруським «брачити», тобто «відбирати». Українське слово «шлюб» бере свій початок від давньо-слов'янського слова «сълюб», що означало урочисту обі¬цянку. «Слюбитись» в ряді слов'янських мов означає до¬мовитися. Шлюб — це санкціонована суспільством форма взаємин між статями та ставлення до потомства, тобто за¬сіб регуляції статевих стосунків і відтворення населення. Це вільна рівноправна спілка жінки та чоловіка, укладе¬на з дотриманням порядку та умов, установлених зако¬ном, яка утворює сім'ю і породжує взаємні особисті й май¬нові права та обов'язки між подружжям .
Наведене визначення шлюбу як соціального явища мі¬стить і очевидну суперечність: шлюб — «вільний», але по¬в'язаний з «обов'язками». Однак це й суперечність реаль¬ного життя. На думку К. Маркса, «...нікого не змушують брати шлюб, але кожного змушують коритися законам шлюбу, якщо він узяв шлюб». Сучасний шлюб є моно¬гамним (моногамія—міцна, стала одношлюбність) і яв¬ляє собою історично четверту форму шлюбу, яку знає людство.
Початок формування шлюбних відносин у зароджува¬ному суспільстві пов'язаний із потребою в особливих со¬ціальних нормах для регуляції статевого спілкування все¬редині роду, приборкання біологічного інстинкту. Так, на¬кладалися заборони (табу) на статеве спілкування між чоловіками та жінками даного роду в певні періоди (під¬готовка до полювання, саме полювання). Табу привели до виникнення звичаїв, котрі згодом породили екзогамний шлюб (міжродовий, міжплемінний).
Заборони поширювалися тільки на членів свого роду, обмежували статеве спілкування тільки між кревними ро¬дичами, однак вихідців з інших родів і племен не стосува¬лися. Виникнення екзогамного шлюбу збігається з проце¬сом формування гомо сапієнс, що з'явився приблизно 40 тис. років тому. Таким чином із ендогамії, тобто стате¬вого зв'язку між представниками тільки одного роду, че¬рез агамію, тобто тимчасову заборону статевих зносин, виникла екзогамія — систематичні статеві зв'язки між представниками різних родів. Виникає груповий (дуально-родовий) шлюб, де всі мужчини одного роду є чоловіками всіх жінок іншого роду, мужчини ж цього другого роду, відповідно,— чоловіками жінок першого.
У рамках групового шлюбу виробничі та дітородні сто¬сунки були відірвані одні від одних. Груповий шлюб іще не став шлюбом персональним, тобто скільки-небудь по¬стійних «подружніх» пар не існувало. За таких відносин визначити лінію батьківства було неможливо Походжен¬ня дітей лічилося тільки по матері, визнавалася тільки жіноча лінія рідства. Діти знали тільки своїх матерів. Се¬стри з їхніми дітьми, кревні брати та інші родичі й ста¬новили материнський рід. Матеріальною основою групово¬го шлюбу виступало головним чином домашнє господар¬ство, оскільки мисливство вже не завжди могло забезпе¬чити добробут роду.
Поступово в рамках дуально-родового шлюбу на грун¬ті взаємних потягів почали складатися досить постійні па¬ри. Парний шлюб не регулювався спільнотою — його під¬тримувала тільки добра воля партнерів, тому він ще не був моногамним. Чоловік міг бути зв'язаний такими пар¬ними стосунками з кількома жінками, так само як і жін¬ка — з кількома чоловіками. Такий шлюб скоріше був пер¬вісно-егалітарним, тобто рівноправним. Дана форма шлю¬бу виникла приблизно 25—24 тис. літ тому, що зумовлюва¬лося переходом до нових форм господарських, економічних відносин усередині роду, виникненням особистої власності.
Поява останньої, надлишків продуктів у деяких членів роду поклала початок дарообмінові як черговому крокові на шляху до усталення сім'ї, перетворення її на господар¬ську одиницю суспільства. Чоловік дарував «своїй» жінці з чужого роду частину надлишку, жінка ж могла дарува¬ти йому свою. Й доки існував дарообмін, підтримувався зв'язок між чоловіком і жінкою. Так виник індивідуальний парний шлюб.
Формування обособлено парної сім'ї передбачало не¬адекватний дарообмін, тобто щоб чоловік дарував жінці більше, ніж вона йому. Таким чином, чоловік ставав го¬дувальником сім'ї, дружини та дітей. Подібна практика викликала виникнення всередині дуально-родової орга¬нізації такої постійної господарської одиниці, як община, котра складалася з парних сімей. До кожної з них входи¬ли чоловік, жінка та її діти. В такому вигляді шлюб ви¬глядав як спілка між чоловіком і жінкою, а одна з цілей даної спілки — забезпечення утримання та виховання ді¬тей жінки. Нарешті, з виникненням парного шлюбу стате¬ві зносини між партнерами вже регулювалися не тільки моральними нормами, а й певними соціально-економічни¬ми відносинами.
Виникнення та зміцнення приватної власності привело до усталення класових відносин, що лягли підвалинами в сучасного виду шлюб — моногамію. Своєї класичної фор¬ми моногамний шлюб і моногамна сім'я досягають лише в зрілому класовому суспільстві.Оскільки володіння приватною власністю на засоби ви¬робництва стали основою розподілу створеного в суспіль¬стві продукту, чоловік виступає в ролі годувальника тіль¬ки тому, що є власником засобів виробництва. Розвиток нових економічних відносин змінив роль партнерів у сім'ї, жінка фактично стала рабою чоловіка, материнське право було ліквідоване. За словами Ф. Енгельса, це була все¬світньо-історична поразка жіночої статі, в результаті якої «чоловік захопив кермо влади і в домі, а жінка була позбавлена свого почесного становища, закабалена, перетво¬рена в рабу його бажань, в просте знаряддя дітородін¬ня».