Сім'я і шлюб
В умовах рабовласницького та феодального суспіль¬ства жінки були позбавлені багатьох громадянських прав. У нерівному становищі вони були й перед законом, кот¬рий оголошував чоловіка владарем усіх членів сім'ї. В Стародавньому Римі чоловік після року життя з дру¬жиною міг зробити її своєю рабою або продати у раб¬ство. Батьківська сім'я жінки тим, що хоча б раз на рік приймала дачку під свій дах, рятувала і її свободу, й пра¬ва громадянства. Пізніше повернення жінки в батьківську сім'ю поступилося місцем пошануванню дружини й ма¬тері в домівці чоловіка. День цей став сімейним святом, коли жінку звільняли від її звичайних домашніх обов'яз¬ків, віншували, вручали подарунки. Свято припадало на березень і з нього походить сучасна традиція відзначати 8 березня — Міжнародний жіночий день.
Деякі норми сімейно-шлюбних відносин, що свідчать про колишню велич материнського роду, зберігаються й досі. У племен сайїн, альхумум на півдні Ємену жінки беруть участь у публічних церемоніях, танцюють разом із чоловіками. Вони самостійно вибирають нареченого й зу¬стрічаються з ним до весілля. Шлюб укладається в оселі жінки. На її родичів молодий працює певний час, доки не дістане дозвіл увести жінку в своє житло. Молода, трохи поживши з чоловіком, має право піти від нього до своїх батьків. Пояснення просте: «Я його не хочу!» — говорить вона й це вважається вагомою підставою для розірвання шлюбу.
Хоч загальні правила віддають безумовну перевагу батьківським родичам (або, як висловлюються етнографи, принципові патрилінійності), місцева традиція на боці ро¬дичів з боку матері (принцип матрилінійності). Наслід¬ком цього є й те, що дружина відіграє незвичайну роль у внутрішньосімейному житті. Вона доглядає дітей, пасе кіз та овець, але вона ж приймає гостей як глава сім'ї. Чоло¬вік захищає сім'ю та рід, заробляє на прожиток і доїть верблюдиць, але він же готує їжу, меле зерно, пере свій одяг, ходить по воду та за паливом. Найцікавіше, що пра¬ва жінок надійно оберігає племінне зібрання, в якому не¬має жодної жінки — лише мудрі старики та дужі воїни.
В племенах аль-хумум та сайїн з гордістю говорять, що за законом кревної помсти за вбивство однієї жінки платять своїми життями десять чоловіків. З убивцею безоружної жінки одноплемінники не обмінюються вітання¬ми, не моляться з ним поруч, не наглядають за його худо¬бою, не вірять його слову й відмовляють йому в тому, в чому бедуїн нікому ніколи не відмовляє,— в ковтку води.
В умовах буржуазного суспільства сім'я починає втра¬чати свій патріархальний характер і набувати рис рівно¬правності, егалітарної сім'ї. В такій сім'ї чоловік і дружина працювали, обоє утримували своїх дітей. Шлюб їхній бу¬дувався на рівноправних відносинах. Завдяки рухові жі¬нок за своє визволення уже з кінця XIX ст. вони стали володіти основними економічними й політичними правами. В наш час лише в чотирьох країнах жінки позбавлені права брати участь у виборах до парламенту (Ліхтен¬штейн, Сан-Маріно, Південно-Африканська Республіка, Андорра). В трьох країнах права жінок обмежені (Іспа¬нія, Болівія, Гватемала).
Діючі в нашій країні Основи законодавства про шлюб і сім'ю спеціально підкреслюють умови вступу в шлюб, визначаючи його дійсним або недійсним. Головною перед¬умовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. Необхідність вклю¬чення цієї умови до числа тих, що визначають дійсність шлюбу, викликана (хоч і нечастими) випадками викра¬дення (згідно з традицією) наречених. Проте згода не є ще достатньою підставою для визнання шлюбу дійсним.
Другою умовою вступу в шлюб є шлюбне повноліття майбутнього подружжя. Згідно з Основами законодавства шлюбний вік установлено єдиним для юнаків і дівчат — 18 років. Законодавчі органи деяких республік, напри¬клад України, знижують шлюбний вік жінки до 17 років. У разі, коли молоді люди вступають в інтимні зносини й чекають на дитину, місцеві органи влади мають право ре¬єструвати шлюб між особами, котрі не досягли шлюбного віку (на Україні — з 16 років).
Дотримання принципу моногамії є третьою умовою вступу в шлюб, більш того, відступ від цього принципу вважається в нас злочином і переслідується, як це загально¬відомо, відповідними статтями кримінального кодексу.
Четвертою умовою є відсутність будь-якого рідства між майбутнім подружжям.Нарешті, п'ятою умовою є психічне здоров'я осіб, котрі вступають у шлюб. Закон не допускає укладення шлюбу між особами, одна з яких визнана в судовому порядку недієздатною з причини душевної хвороби. Поява дефектів психіки після вступу в шлюб дає право одному з подруж¬жя шлюб розірвати.
Регулюючи особисті та майнові відносини між подруж¬жям, між батьками та дітьми, визначаючи умови вступу в шлюб та його розірвання, Основи законодавства про шлюб і сім'ю спрямовані передусім на зміцнення сім'ї, за¬хист інтересів дітей. Отже, держава захищає й інтереси всього суспільства, враховуючи вплив сім'ї на відносини в ньому, на характер соціальних процесів, що відбуваю¬ться в ньому.