Давньоукраїнська культура і культура України в Середні віки

Софійський собор (1037, Ярослав) головний храм держави. Символ світла християнського вчення і прилучення до мудрості цього вчення, перемоги над язичництвом і ідеї прилучення до християнського світу, монумент перемоги над печенігами, символ непорушності феодальної ієрархії Ярослава. Це грандіозний п’ятинефний собор, увінчаний тринадцятьма главами.з глибини простору центральної глави поглядові відкриваються поверхні мозаїк, що зблискують золотом, та потоки світла назустріч. Об’єднання множини різновеликих частин у ціле є моделлю ієрархічної системи божественного Космосу, зримого образу неба на Землі.

Мозаїки і фрески Софії створені грецькими майстрами і місцевими учнями. Різнобарвна мозаїка з щільно укладених кубиків кольорового скла і смальти (кольорове непрозоре скло), позолота, монументальні пози і жести, реалістичність облич апостолів, святителів, мучеників, їх зображення підкреслюють співвідношення і пропорції поверхонь стін. У Софії застосовано відмінні від візантійських прийоми – сполучення мозаїк і фресок, протиставлення матової поверхні фресок і мерехтливих переливів мозаїки, відсутність візантійської суворої геометричності розміщення зображень, нерівномірність освітлення, самобутні орнаменти. Мозаїки переважають над фресками за значущістю і разом з ними творять суцільний килим монументальної форми.У куполі на мозаїці гігантська напівпостать Христа Вседержителя, глави церкви небесної. Чотири архангели, з яких збереглася мозаїка одного, решту – домальовано. Марія Оранта у позі з піднесеними руками як заступниця за людський рід, покровителька Києва та всіх його жителів. Богородиця характеристична золото-блакитним колоритом, прямолінійністю форми, монументальною архаїчністю. Нижче – мозаїка з зображенням Святої євхаристії: приземисті постаті, одностайність і сувора симетрія. Святительський чин на мозаїці – засновники церкви земної Григорій Богослов, Миколай чудотворець, Василій Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Ниський, Григорій Чудотворець з індивідуалізованими обличчями, зосереджені, статичні і урочисті. Папа римський Климент також вшанований на мозаїці, бо його реліквії, привезені Володимиром із Корсуня, вважалися на Русі національною святинею і зберігалися в Десятинній церкві.

Фрески підкреслюють ті євангельські сцени, які висвітлюють три основні пункти християнського вчення: догму про хресну жертву (Христос перед Карафою”, “Зречення Петра”, “Розп’яття”), про воскресіння (“Жінки-мироносиці біля гроба Господня”) і поширення християнського вчення (“Надіслання учнів на проповідь”, “Зішестя Святого Духа”).

Особливе місце займають фрески на світську тематику - сім’я Ярослава Мудрого, сцени зкняжого життя, скоморохи, полювання на вепра, ведмедя, на диких коней, змагання ряжених.

У мозаїках і фресках Софії більше свіжості і реалізму, спокою мужньої сили, ніж у витончених спіритичних візантійських, немає копіювання античних зразків, присутнє пряме звернення до людей, більшу цілісність духовного і тілесного, хоча головний психологічний акцент – у зображенні очей, чий зосереджений погляд фіксується на глядачеві. Статичність композицій, епічний тон живописного тексту, площинний ритм, енергійність ліній, крупніють кольорових плям та повторність їх ритму – характеристичні ознаки давньоукраїнського пластичного мистецтва.

Станкове мистецтво – це самостійні твори зображального мистецтва, зокрема іконопис того часу. Перейнята вже зріла візантійська іконографія на руському ґрунті витворила оригінальні мистецькі зразки. Іконописець чернець Києво-Печерського монастиря Олімпій, йому приписують авторство Володимирської Божої Матері 1147 р., перед якою молився Ігор, коли його було вбито. Збереглися ікони невідомих майстрів, зокрема “Борис і Гліб”.

Книжкова мініатюра, переписана і оздоблена київськими майстрами представлена “Остромировим Євангелієм” 1057 р, виконана дияконом Григорієм на пергаменті урочистим шрифтом – уставом. Переписана з болгарського оригіналу, прикрашена численними ініціалами, заставками та трьома великими мініатюрами з зображенням євангелістів Іоанна, Марка та Луки яскравою та вишуканою колірною гамою. Довкола зображень – барвисті орнаменти подібні до орнаментів Софії. Малюнки “Євангелія” нагадують київські перегородчасті емалі. Лінії в зображеннях виконано золотом. Книжкова мініатюра представлена також “Ізборником Святослава” (1073), латинським “Трирським Псалтирем” з портретами Ярослава, княгині Ірини і Гертруди, сценами “Розп’яття” і “Різдва Христового”, мініатюрами з зображенням історичних руських подій з Радзивилівського літопису 1205 р. (Копія з ХУ ст.). Там зображено події, будівлі, одяг, зброю, побутові речі. Заставки оточені численними зображеннями людей, тварин і птахів.

Таким чином, в останню третину ХІ – на початку ХІІ ст. мистецтво виявляється не лише у раніше вироблених монументальних формах, а й у вишуканих малих формах книжкової мініатюри і декоративно-ужиткового мистецтва. Декоративно-ужиткове мистецтво представлено металопластикою, різьба, обробіток дерева, ткацтво, килимарство та вишивка. Художнє ливарство продукувало ґудзики, дзвони, панікадила (Хорос – орнамент-обруч, штирі для свічок, жар-птиці, постаті святих). Майстри виробляли широкі браслети з орнаментальними композиціями зі звірів, птахів, танцюристів; скань – орнамент з найтоншого дроту. Найдосконалішими зразками є золоті корони-діадеми з перегородчастої емалі. На золотих пластинах рослинний орнамент та перлини; на середній пластині зображений Олександр Македонський.