Перукарське мистецтво Середньовіччя
Наприкінці романського періоду но¬сили зачіску з петлями: волосся ділили на прямий проділ, з кожного боку його зачісували догори, заплітаючи кіски, які потім укладали у вигляді петель. Церква й надалі переслідувала жінок, які носили відкрите волосся. Жінки вигадують новий спосіб прикриття волосся: голову перев'язують «барбетами» — довгими, широкими смугами, що нагадують шарф (рис. 2.9). З одного боку, волосся начебто було прикрите, з другого — зачіску все ж можна було побачити. Щоб закрити шию, надягали спеціальний шарф — «горж». Він був високим, іноді вище рівня вух (рис. 2.10). У XIII ст. настає третій період серед¬ньовіччя — готичний. Розвиток стилю го¬тики належить до останнього періоду се¬редньовіччя і пов'язаний із зростанням вільних міст, зміцненням цехових органі¬зацій майстрів, розвитком торгівлі та зародженням нового класу міського насе¬лення — бюргерів. У той же час панувала «велика інквізиція», лютувало аутодафе (спалювання на вогнищі людини, звинува¬ченої в чаклунстві або проголошеної єретиком). У процесі боротьби різних суспільних сил зароджувалися нові форми, нове мистецтво, новий стиль.
Готична мода знаменувала собою «золоту осінь» середньовіччя, яка принесла багатий урожай творчих напрямів і досяг¬нень у розвитку мистецтва. Із ХІV-ХV ст. у мистецтві переважали стрімкі, загострені готичні форми, що знайшло відбиття і в моді. У чоловіків з'явилися загострені до¬гори і валикоподібні капелюхи, ковпаки, драпіровані шаперони, великих розмірів циліндри, невеликі за розмірами із вилога¬ми шапочки, прикрашені пір'ям; взуття стає гостроносим.
У моду ввійшли довгі загострені вуса, загострена борода (рис. 2.11).
Чоловіки носили довге волосся, закру¬чуючи його кінці догори, що надавало зачісці дзвоноподібної форми. Зустрічалися зачіски з волосся помірної довжини, рівненько підстриженого на потилиці; на чоло випускали прямий короткий чубчик. У чоловічих зачісках з'яви¬лися прямі проділи. Так виник новий естетичний образ людини (рис. 2.12).
У період пізньої готики можна було зустріти чоловіків, які коротко підстрига¬ли волосся, а на потилиці й скронях навіть голили. Така зачіска дуже нагадує україн¬ську «під горщик».
Після хрестових походів на Схід одяг, головні убори й аксесуари почали прикра¬шати перлами. З'явився звичай вишивати перлами.
Жінки готичних часів намагалися виглядати слабкими, млявими, худорляви¬ми. Представниці знаті носили глибоке декольте. Модними вважалися маленькі, ви¬соко підняті, круглі груди, які для більшо¬го ефекту прикривали легкими тканинами.
З кінця XIV і особливо в XV ст. місце зачісок у жінок займають головні убори, їхня краса і незвичайність форм захопили не одне покоління. Головні убори замож¬них жінок відзначалися не тільки різнома¬нітністю, а й величезними розмірами.
Рогоподібні головні убори мали гори¬зонтальне розташування (рис. 2.13). Щільно набиті тканиною, вони нагаду¬вали роги, пришиті до спеціального ажурного капелюшка.
Такі капелюшки могли мати в своїй основі сітку, рясно прикрашену перла¬ми, коштовним камінням, золотими нитками або просто вишивкою. Зверху на «роги» кріпили вуаль.
Не менш популярними були V- та серцеподібні головні убори, також багато прикрашені різними аксесуарами. V- подібні форми розходилися від центру в боки (рис. 2.13 в). Вони були спрямовані по-різному: одні стирчали горизонтально, як роги бика; другі піднімалися догори й загинались убік і назад; треті розверта¬лись у боки під кутом. Відстань між кінцями «рогів» іноді сягала одного метра, а висота — п'ятдесяти сантиметрів.На основі подібних форм з'явилася так звана «цукрова голо¬ва» — головний убір, що нагадував за формою гарбуз. Він також рясно прикрашався і доповнювався вуаллю (рис. 2.13 г). Найпопулярнішим і найекстравагантнішим у період готики був «енен» — конусопо¬дібний ковпак (рис. 2.13 ). Спочатку це були невисокі за формою ковпаки з від¬різаними верхівками. Поступово їх висо¬та зросла майже до шістдесяти сантимет¬рів. Шили «енени» з жорсткої тканини, твердих матеріалів, які потім обтягували полегшеними тканинами. До них кріпи¬ли тонкі вуалі — «омюзі», які або просто накидали на ковпакиенени, або драпі¬рували, випускали на обличчя, або скла¬дали у вигляді «метелика», іноді навіть подвійного. Коли носили такі головні убори, на чоло часто випускали тонке пасмо волосся чи кіску, укладаючи їх півмісяцем. Були «енени» зі стрічкою (частіше чорною), що звисала з обох боків уздовж обличчя. Довжина вуалі, яка кріпилася до головних уборів, залежала від соціального стану жінки.