Традиційний одяг Поділля
Чоловіче взуття Східного Поділля вирізняється хіба що деякими локаль¬ними назвами. Так, личаки тут називали верзунами, солом'яниками, дерев'яниками.Наддністрянський варіант поділь¬ського одягу в дечому тяжіє до прикар¬патського, зберігаючи при цьому основні риси, характерні для всього регіону. Ло¬кальна своєрідність цього вбрання про¬стежується насамперед в особливостях народного ткацтва, конструктивних при¬йомів, у колориті та композиції декору, техніці вишивки, у способах носіння одя¬гу, нарешті, у його термінології.
Традиційний костюм мешканок Над¬дністрянщини складався, крім сорочки, з розпашного поясного одягу у вигляді одного широкого (горбатка, опинка) або двох — ширшого та вужчого (за¬паски) — полотнищ вовняної смуга¬стої тканини, які підперізувалися саморобним поясом — баярком. Дівчата об¬горталися більш тонкою фабричного ви¬робу тканиною (фотою), а замість запас¬ки по боках підтикали під пояс одну або дві складені у декілька разів хустки (турпани, фусти); носили і зшитий пояс¬ний одяг — спідницю чи спідницю з на¬грудником (ріклю). На сорочку вдягали овчинний безрукавний кептар (місцеві назви — цурканка, мунтян), узимку ж — овчинний одяг з рукавами (кептар рука-вий, або кушина).
Коси жінки не відрізали, а скручу¬вали їх та укладали зверху, ховаючи під маленьку шапочку (фес) на жорсткій основі, обтягнуту червоною вовняною тканиною, або під конусоподібну керпу чи м'який чепець; голову й шию обви¬вали довгим білим рушникоподібним по¬лотнищем — переміткою.
Дівчата заплітали волосся у дві або чотири коси й закладали на потилиці корзинкою або калачиком. Прикрашали голову вінкоподібними уборами з живих та штучних квітів, металевих пластинок, монет та сплетених різнокольорових ни¬ток (чільце). Під час весілля заквітчу¬вали всю голову. В будень дівчата зав'я¬зували стрічку (стьонжку) навколо голо¬ви, зліва за неї затикали живі квіти (найулюбленішими були айстри), спра¬ва — бант зі стрічки (машки).
На Буковинському Поділлі самобут¬нім святковим і весільним дівочим голов¬ним убором була кодина у вигляді висо¬кого луб'яного циліндра, обтягнутого яскравою тканиною з нашивками. Кріпи¬лася кодина на тім'ї, зверху випускався жмут трави — ковила, а зі споду цилін¬дра по спині звисали стрічки. На ноги жіноцтво вдягало шкіряні постоли (кап¬ці), черевики на підборах, жовті чоботи.
Доповненням жіночого одягу насе¬лення Наддністрянщини були різноманітні прикраси. Тривалий час тут зберіга¬лися такі їхні реліктові види, як скроневі китички (різнокольорові вовняні кульки, скріплені металевими ланцюжками), на¬грудні металеві згарди (ланцюжки з хре¬стиками), салби (дукати, нашиті на фет¬ровій основі). Побутувало й коралеве намисто (пацьорки), але ж найбільше цінувалися привізні різнобарвні скляні буси, інкрустовані смальтою, емаллю, позолотою у вигляді вишуканого рослин¬ного орнаменту. Пізніше носили дуте скляне намисто яскравих кольорів (лускавки, бранзульєти). Традиційним було місцеве виготовлення бісерних прикрас, які різнилися технікою плетіння, фор¬мою, малюнком, колоритом і назвами — згардочки, цятки, басаман тощо.
Чоловіки носили вишиту довгу (до колін) сорочку з домотканого полотна навипуск. Улітку вдягали білі штани з домотканого полотна — портяниці, пор-кениці, взимку — суконні білі або чорні гачі. Сорочка підперізувалась широким вовняним поясом (окравкою) або шкі¬ряним — чересом. Зверху вдягали коро¬тенький овчинний кептар, восени — прямоспинний суконний сердак, а взим¬ку — рукавий кептар або більш довгий відрізний кожух (кушину, спендзар). Поверх кожуха накидали білу, яскраво прикрашену манту — переважно як свят¬ковий чи обрядовий одяг. На свято чи на весілля за традицією вдягали весь комплекс вбрання, демонструючи за¬можність та хазяйновитість. Ноги чоло¬віки обмотували суконними онучами, на які вдягали шкіряні постоли або чоботи, влітку носили дерев'яні довбанці та солом'янці на дерев'яній підошві. Голов¬ними уборами слугували капелюхи із со¬ломи, прикрашені биндами, павиним або качиним пір'ям, ґерданом; взимку — сірі смушкові шапки — кучми.
Використана література.
1.Матейко К. І. Головні убори українських се¬лян до початку XX ст. // Там же. 1973. № 3.
2.Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографіч¬ний нарис. Київ, 1991.
3.Матейко К. І., Сидорович С. Й. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбран¬ня // Нар. творчість та етнографія. 1963.
4.Нариси історії українського декоративно-при¬кладного мистецтва. Львів, 1969.