Традиційний одяг Поділля

Найбільш типовою була жіноча со¬рочка з суцільнокроєним рукавом, що пришивався паралельно станові, з різно¬кольоровими розшивками, особливо на рукавах (виноград) та на грудях (маніжечки). Сорочки шилися додільні або до підтички. Поділ переважно не виши¬вався, а шви часто оздоблювали кольо¬ровими нитками. Подекуди носили со¬рочки зі вставками. Комір робили стоя¬чий або виложистий. Під рукавами вши¬вали ластки. Низи рукавів стягували шнурком або застібали на ґудзик.Стегновим одягом тривалий час слу¬гувала горботка — довгий прямокутний шматок чорної тканини, оздоблений по краях кількома червоними та зеленими нитками. Носили горботку, піднімаючи її кінці до талії та закріплюючи вузькою барвистою крайкою. У східних районах Вінниччини носили також плахту. Побу¬тувала й спідниця з домотканої вовняної тканини — літник. На початку XX ст. з'являються широкі спідниці з фабричної тканини. Фартухи на Східному Поділ¬лі — явище малопоширене, хоча слід зазначити своєрідні фартухи-нагрудники, характерні для суміжних районів Донбасу.

Нагрудним жіночим одягом були: літник — прямоспинний жакет із чорного сукна без оздоблення, полотняні ка¬танки з вибитими квітами, вовняні кафтаники, згодом — кофти-лольки. Поде¬куди побутували безрукавки — керсет та камізелька. Керсет був розшитий, з відрізною спинкою та густими збора¬ми, а прямоспинну камізельку з фабрич¬ної тканини обшивали на полах тась¬мою — самогонкою. Пізніше, як і по всій Україні, набувають поширення різно¬манітні покупні кофти, переважно з лег¬ких тканин.

За верхній жіночий одяг правили свита, гунька, манта та бурка, шиті з саморобного сукна темних кольорів. Сви¬ти були з відрізною спинкою та ряс¬ними зборами по лінії талії, комір — виложистий, найчастіше шальовий. На відміну від свит гунька, манта й бурка були суцільнокроєними та розширювали¬ся за рахунок великих клинів, вшитих у бокові шви. Довжина свит, гуньок, бурок — нижче колін, манти — вище колін. Усі ці види одягу мали глибокий захід і застібку на лівому боці у вигляді шкіряного кільця та вузла (на бетельку). Поли, комір та рукави оздоблювали¬ся кольоровими нитками (косицями) або розшивалися тасьмою. Взимку жінки но¬сили переважно короткі, прикрашені ви¬шивкою кожухи.

Головним убором жінок був невисо¬кий круглий із пласким денцем очіпок, зверху якого пов'язувалася намітка (нафрама). У східних районах Вінниччини носили очток-кичку. У XX ст. поширю¬ються в'язані головні убори — сіточки, а також різноманітні хустки. Дівчата вдягали вузенькі вінки, що розширюва¬лися ззаду. Волосся вони укладали своє¬рідно: невеликі кіски заплітали над чо¬лом, а дві великі — на потилиці.

Жіноче взуття Східного Поділля — шкіряні постоли (морщенці), чоботи (іноді кольорові), черевики на резинках або з високою шнуровкою.

Роль прикрас відігравали переважно коралі у формі циліндриків чи маленьких барилець, які нанизували на лляні нитки різної довжини. Полюбляли й бісерні прикраси (ґердани, силянки), нанизані так, щоб утворити певний геометрич¬ний, а то й рослинний орнамент. У вухах носили ковтки з бовтицями — завушники.

Чоловічі сорочки були тунікоподіб¬ними, кроєними вперекидку (типу чумач¬ки чи лоцманки південніших районів). Рукави викінчувалися вільно або ж ман¬жетою. У деяких районах на плечах робили трикутні вставки. Під рукавами вшивалися ластки, здебільшого квадрат¬ні або ромбоподібні. Шви сорочок оздоб¬лювали кольоровою розшивкою. Виши¬валися комір, груди та манжети. На за¬ході Вінниччини сорочки носили нави¬пуск, підперізуючи їх тканим, крученим або плетеним поясом — китайкою. Шта¬ни шили переважно широкими, із само¬робного полотна, з квадратною встав¬кою між холошами; чимдалі на захід штани вужчали. Пізніші штани з фаб¬ричних тканин були ще вужчі за тради¬ційні.

Типовий нагрудний чоловічий одяг — жилетки та безрукавки-нагрудники. У XX ст. поширюються піджаки-букди, френчі та куртки.

Верхній одяг, окрім відомих свити, гуньки та бурки, побутував у вигляді чугаїни з підрізними та призбираними бочками (з прохідкою), чимерки з від¬різним станом по лінії талії (до рясів). Подекуди носили подібний до чугаїни чекмінь. Верхній одяг шився переважно з домашнього сукна довжиною нижче колін, зі стоячим, виложистим або шальовим коміром. Комір, поли та низи рукавів вишивали різнокольоровими нит¬ками. Особливо пишно оздоблювали чугаїни.

Взимку чоловіки носили тулуб'ясті або до стану кожухи зі стоячим або виложистим коміром та розшитими по¬лами й рукавами. Довгі прямоспинні ко¬жухи вдягали лише в сильні морози. У негоду напинали плащоподібний одяг — опанчу, бунду, а також катанку з капюшоном. Один із різновидів опанчі мав великий квадратний комір, яким за¬кривали голову від дощу та снігу. Іноді в негоду вдягали башлик.

Зимовими головними уборами були високі чорні смушкові шапки з суконним денцем і розрізом ззаду. У XX ст. поширилися шапки без денця й розрізу, а також круглі смушкові шапки-кримки. Влітку, як і повсюдно, побутували со¬лом'яні капелюхи, а пізніше з'явилися картузи.