Весілля на Коломийщині

Та й хоть же я вечорами гуляла,

Я цноточку тай при собі тримала. -2 р.

Як треба було вставати весільним гостям з-за столу, то співали спеціальні пісні:

Ой старосто старесенький,

Та як голу сивесенький,

Виведи нас надвір з хати,

Ми хочемо йти гуляти.

А нам старим пиво пити,

Молодим сі веселити

(с. Великий Ключів)

СУЧАСНЕ ВЕСІЛЛЯ У СЕЛІ МИШИН.

Неділя за тиждень до свята. У неділю, після Служби Божої, де виголошується остання заповідь, майбутній князь, і княгиня (так називають... молодого й молоду) разом із дружбами і дружками одягають перед весільний одяг "заплетені" (так називається цей обряд) і ходять просити на весілля. При цьому родину, сусідів і нанайок (хрещених батьків) просять із спеціально випеченими для цього калачами. Окремо просять газдів та парубків з дівчатами.

Четвер. Запах голубців нагадує про гостину. У четвер під вечір збираються старші жінки робити (завивати) голубці, а молоді жінки - "до вінків" (шити князю, княгині та дружбам вінки, які князь разом з дружбами цього ж вечора повинен викупити за призначену молодицями ціну). Уся робота супроводжується співанками, характерними для цього дня. Коли робота підходить до кінця, починається "весілля". Перебрані "молодий і молода" веселять людей різними жартами та танцями. Увечері збирається молодь, допомагати дружкам прикрашати поміст розрахований на 600 і більше осію (шалаш, спеціальна споруда, де прийматимуть гостей і де будуть танці. Завершується вечір танцями.

П'ятниця. На посаг княгині дивиться кожен. Ще 1015 років тому, цей день був важливим для князя і княгині, адже вони прощалися зі своїми друзями. Якщо весілля відбувалося в княгині, то будь-хто міг подивитися, який посаг має княгиня (що приготували батьки їй у придане). Цього ж дня під загальну "Гуцулку" князь і княгиня перетанцьовували зі своїми товаришами. Усе це тривало до наступного ранку. На весілля парубкам і дівчатам було не прийнято ходити. Сьогодні ж, якщо "посаг" і відбувається, то цей день зводиться тільки до танців для молоді.Субота. "Весілля їде звідтіля, звідкіля чути скрипаля." Першими на весілля приходять музиканти, що дають про себе знати гуцульським весільним маршем, після чого заходять до хати, де грають загальну "Гуцулку" для господарів дому. Коли ґазда і ґаздиня перетанцювали вважається що весілля почалося. Якщо весілля справляють батьки нареченої, то молодий разом з дружбами їде на конях до своєї судженої, перед брамою якої парубки ставлять загороду і вимагають викуп у князя. Торги можуть затягнутися надовго і величина викупу залежить від того, яку господарку має княгиня і як вона поводилося до весілля. Викуп обходиться в кілька літрів "Найтвердішої валюти". Ось тоді вже князь заїздить на подвір'я княгині. Молода виходить з хати (молодий до цього часу не має її бачити) кланяється йому, він дарує їй фату, а вона йому сорочку, батьки посипають молодят житом і запрошують до хати, де вони танцюють гуцулку. Молодь прикрашає, "деревце" (молода ялинка чи смерека). Коли деревце готове батьки прив'язують до вершка калину. Під час весілля на вершок дуже вважають, щоб не обламати, а якщо обламають, то це погана прикмета. Після того, як прив'яжуть калину молоді разом з дружками обходять стіл тричі, батьки сидять і тримають у руках по три калачі, прикрашені барвінком. Мами молодої також на калачі тримає "вінок", який молодиці шили у четвер. Коли молодята обходять третій раз стіл, батьки благословляють їх до шлюбу, а мама кладе молодій на голову вінок. Після цього батько з матір'ю стають з калачами біля порогу і до кожного хто виходить торкаються нами. Під троїсту музику і безперервний спів парубків, що йдуть попереду, їде князь із дружбами на конях, а княгиня з дружками та старшими жінками на фірі до шлюбу. На фірі також везуть весільне деревце. Після шлюбу князь і княгиня їдуть уже на коні разом, і дружби з дружкам також, знову під спів парубків. Після повернення з церкви, перед хатою молодих зустрічають батьки, частують, запрошують до хати і знову танцюється „Гуцулка" (Молоді їдуть різними дорогами до шлюбу і назад).