Стратегічні напрями державної культурної політики
15. Є кілька чинників, які обумовлюють необхідність кардинальних змін у національній освіті, переосмислення її парадигми в цілому. Це розвиток мультимедіатехнологій навчання, доступність і постійне оновлення інформації, зростання обсягу інформаційних потоків, перетворення фізичної взаємодії між учасниками всіх процесів у суспільстві на віртуальні. Сучасна освіта — це багатогранний процес, який містить всю сукупність різноманітних впливів на людину, і для її результату не має суттєвого значення спосіб і місце її здобуття. Це означає свободу вибору засобів, методів, форм навчання, доступ до будь-яких видів й типів освіти. Не диплом на все життя, а освіта протягом усього життя стає необхідним атрибутом життя суспільства і людини».
16. Стратегія розвитку вищої освіти полягає у зміцненні національної системи освіти, адаптації її до ринкових і демократичних перетворень, вибудуванні інформаційної концепції освіти, входження освіти України в європейський і світовий інформаційний простір. Пріоритетом освіти є не власне передача знань студентам й навіть не «потреби народного господарства», а розвиток особистості, здатної самостійно і вільно мислити й діяти.
17. Ефективність освіти можна розглядати з точки зору потреб як суспільних, так і особистісних. З першої точки зору вона визначається внеском в економіку держави, впливом на продуктивність праці людини, на рост добробуту нації. З другої — тим, як вона задовольняє освітні потреби людини: маються на увазі спектр напрямків фахової підготовки, зміст, якість, здатність працювати на перспективу, допомогти людині бути успішною в інформаційному суспільстві».
18. Те, що освіта часто розглядається як затратна, неприбуткова сфера, є, на мій погляд, неправильним. Відомо, що існує прямий зв’язок між освітою і економічним зростанням суспільства. Але для того, щоб отримати прибуток, треба спочатку зробити капіталовкладення. Це — бізнес.
Часто бізнес-освіту розуміють як процес підготовки менеджерів. Це, на мій погляд, дуже вузько. В рамках концепції бізнес-освіти, розробленої на базі національного університету культури і мистецтв, бізнес розглядається у контексті управлінських технологій відповідно до актуальних соціальних, культурних, економічних проблем суспільства. Саме у цьому полягає відмінність між «цивілізованим» і «нецивілізованим» бізнесом. Управління — це компетентність і культура, це вміння відчувати потреби суспільства і бути потрібним суспільству. Це, по-перше, розуміння того, що освіта є основою економічного розквіту країни; по-друге, це створення нових престижних, конкурентноздатних спеціальностей, які формують фахівця нового покоління, по-третє, реформування вищої освіти відповідно до законів ринкової економіки, по-четверте, наповнення змісту освіти найновітнішим матеріалом, запровадження сучасних технологій навчання з високим рівнем інформатизації навчального процесу; по-п’яте, ділові зв’язки з замовником фахівців, бо у кінцевому варіанті і студент, і викладач, і керівник вищого навчального закладу мають перебудувати свою роботу відповідно до нових підходів до управління системою вищої освіти, що базуються на ринкових засадах.19. В умовах інформаційного суспільства актуальною стає підготовка «менеджера знань» — спеціаліста, який вміє управляти інформаційними потоками, здатен систематизувати, квантувати, структурувати інформацію і адаптувати її до конкретних практичних проблем. Зараз не можна навчитися чомусь один раз на все життя. Обсяги інформації зростають у геометричній прогресії, знання швидко застарівають, а професійні вимоги до фахівців швидко змінюються. Тому освіта повинна сформувати у людини здатність оперативно опрацьовувати і засвоювати нові знання, фахово змінюватися протягом всього життя, забезпечити можливості повного доступу до найновітніших наукових розробок. Сучасні мультімедійні технології дозволяють максимально індивідуалізувати навчання, здійснити перехід до віртуально-тренінгової технології навчання, а навчальні заклади перетворити на своєрідні віртуально-інформаційні центри. Необхідна кардинальна транформація освіти, впровадження принципово нових підходів і моделей.
20. Тут виникає, наприклад, проблема п’ятирічної підготовки спеціаліста, адже ті знання, які студент засвоїв на першому курсі, застаріють, коли він буде на п’ятому. Виникає проблема перепідготовки кадрів. Необхідна кардинальна, корінна транформація освітянської практики. Хочу підкреслити: не косметичний ремонт, а впровадження принципово нових підходів і моделей. Думаю, треба кардинально змінювати й форми освітянської практики, бо форма — річ консервативна, яка стримує втілення нового змісту.
21. Один з недоліків в нашій освіті — її консервативність у плані змісту, форм і технологій. Часто школярів і студентів вчать застарілим знанням на застарілій матеріальній базі, застарілими методами. Освіта повинна випереджати практику, працювати на перспективу. Наприклад, якщо бізнес у сучасному суспільстві стає «електронним», то студентів треба вчити саме електронному бізнесу. Якщо на ринку з’являються нові програмні розробки для економістів, то треба їх відразу впроваджувати у навчальний процес, а не вчити на програмах річної чи дворічної давнини.