Культура Стародавньої Греції

Головна для Античності давньогрецька культура формувалася на основі декількох попередніх культур і цивілізацій. Мінойська цивілізація з центром на острові Крит (ІІІ-ІІ тис. до н.е.) існувала за рахунок активної морської торгівлі з всім Середземномор'ям. Її матеріальна основа включала сільське господарство, мідно-бронзову металургію, міські поселення з оборонними стінами, палаци. Пам'ятки, що дійшли до нас — в основному палаци і поховання знаті, де знайдена величезна кількість предметів, що представляють блискучі зразки ремесла і мистецтва. Це посудини з кераміки, каменю і металу, бронзова зброя, вироби ювелірів. Егейці були відмінними мореплавцями і збудували флоти з вітрильно-гребних кораблів, здатних робити далекі морські походи.

Безумовне панування на морі давало критянам можливість не будувати оборонних споруд. Збереглися палаци в Кноссі і Фесті, царська вілла, будинки вельмож. Палац у Кноссі нагадує місто-лабіринт: там містяться зали для видовищ і змагань, житлові приміщення, майстерні тощо. Будучи якби продовженням пагорба, палац зовні — мальовниче чергування сходів і терас, кам'яних і кипарисових колон. У зали світло проникає з типового для Криту відкритого центрального двору, а також через спеціальні отвори в перекриттях і стелях. На стінах палаців — яскраві фрески і гіпсові рельєфи, що зображують сцени придворного життя, тварин і рослини: кабан, що переслідує зайця, кіт, чатуючий на півня, сцени гри з биком (тавромахія), танцівниці і юнаки з ритуальними судинами, придворні дами в пишних спідницях, затягнуті в корсети і з оголеними грудьми.

Близько 1450 р. до н.е. на Крит вторглись ахейські племена греків, більш примітивні і войовничі, котрі підпали під вплив Мінойської цивілізації і зберегли лише деякі риси своєї рідної північної культури, наприклад, носили вуси і бороди. Центром нової цивілізації стало місто материкової Греції Мікени. На чолі держави стояв цар з досить великим оточенням. Розшифровані господарські документи говорять про наявність великої кількості рабів — у деяких господарствах до декількох сотень. Палаци в Мікенах, Тірінфі, Пілосі і ін. схожі на критські. Також прикрашені розписами, однак обнесені могутніми стінами. Місце центрального відкритого двору займає велика прямокутна зала з чотирма колонами і вогнищем в центрі — мегарон.

Мікенський палац — це палац Атрідів і царя Агамемнона — керівника об'єднаного походу на Трою, що згуртував племена греків в єдиний народ. На широкій круглій площі на підході до палацу були виявлені шахтні гробниці. Для пізньомікенської епохи (XIV-XII ст. до н.е.) характерні купольні гробниці. В одній з них була виявлена гробниця «Агамемнона», найбільш пишна як по монументальності, так і по достатку золотого начиння і прикрас. Найбільш коштовними знахідками в цих гробницях є золоті посмертні маски владик. Тут важливо відзначити існування постійних відносин ахейців з Єгиптом.

Пересування народів на півночі Балканського півострова привело в XII-XI ст. до н.е. до витиснення ахейців на острови і в Малу Азію дорійськими племенами, що мали залізну зброю. Війни привели до значного винищення ахейського населення, царська влада вже не відновлювалася; дорійські племена жили за законами військової демократії. Ліквідація палаців привела до фактичного зникнення ахейської культури, лише деякі риси якої проявилися згодом.

Власне давньогрецька культура якісно визначилася лише до VІІІ ст. до н.е. Можна виділити наступні періоди її розвитку:

1. Гомерівська Греція (ХІ-IХ ст. до н.е.)

2. Архаїчна Греція (VIII-VI ст. до н.е.)

3. Класична Греція (V - перші три чверті IV ст. до н.е.)

4. Еллінізм (кінець IV-I ст. до н.е.).

Ріст населення, і нестача родючих земель на гористому півострові змусили греків організовано розселятися по всьому середземноморському і чорноморському узбережжю, створюючи землеробські колонії. Одержуючи з метрополії товари в обмін на зерно і частину з них продаючи місцевому населенню, колонії стали і торговими центрами, виступаючи посередниками між Грецією і іншими країнами. В активні торговельні зв'язки виявилися втягненими всі країни Середземномор'я. Торгівля стала основним заняттям насамперед малоазіатських і італійських міст. Одержало розвиток суднобудування: на судах з'явилися палубні надбудови, вітрила; лави для веслярів розміщалися в два, потім у три яруси.