Культура доби Січового Стрілецтва
Безцінні для історії галицького стрілецтва твори талановитих митців прикрашали протягом трьох десятиліть зали львівських музеїв і картинних галерей, нагадуючи нащадкам про героїчне минуле українського народу, періоду визвольних змагань 1914-1920 рр. Але на початку серпня 1952 р. за ініціативою і під безпосереднім керівництвом перших осіб Львівського обкому та міськкому КП(б)У твори стрілецьких митців, присвячені історії стрілецтва, злочинно знищено. Було спалено майже 50 картин О.Куриласа, зокрема портрети Г.Коссака, С.Горука, О.Букшованого, Н.Гірняка, О.Левицького, Олени Степанівни та ін., батальні картини "Бій на Маківці", "Бій на Лисоні", "Бій на Сінній площі у Києві". Разом з ними знищено твори І.Іванця, Ю.Буцманюка, О.Назарука, С.Горука, Ю.Назарака — всього майже 2300 творів образотворчого мистецтва.
Велике значення для виховання стрілецтва мали роботи фронтових фотографів - І.Іванця, Т.Мойсейовича, В.Оробця, Ю.Буцманюка, М.Угрина-Безгрішного, В.Яцури, І.Озаркевича, світлини яких експонувалися на військово-історичних виставках у Відні 1916 і Львові 1918 рр., публікувалися у стрілецьких виданнях.
Особливою сторінкою в історії Пресової Кватири стала діяльність її працівників на Правобережжі навесні й улітку 1918 р. На місцеве населення особливо велике враження справляла стрілецька пісня. Через багато років Софія Тобілевич, дружина Карпенка-Карого, звертаючись до галичан, писала: "Знайте, що стрілецька ваша пісня не забулась і досі лунає у наших душах".
Неможливо обійти увагою і театральний гурток при Пресовій Кватирі, який став базою фронтової трупи, що стала основою, по суті, військового театру К.Рубчакової й базою фронтового театру НКГА. Біля його витоків були талановиті актори О.Гірняк, Л.Новіна-Розлуцький, Я.Гриневич, І.Рубчак, Е.Кохан, Є.Банах, Л.Лісевич та інші.
Історики українського війська, і Легіону УСС зокрема, підкреслюють, що "завдяки Пресовій Кватирі Січові Стрільці здійснили великий прорив у національному житті, розбудили свідомість і вивільнили енергію українців Галичини в галузі культури, літератури, образотворчого мистецтва та музики".
Організаційний відділ (керівник - четар І.Онищук). Його головним завданням була організація ідеологічної, культурно-освітньої роботи у всіх частинах армії - від корпусу до окремих підрозділів і установ, підтримування тісного зв'язку з місцевими культурно-освітніми структурами й закладами. Опрацьований сотником І.Герасимовичем Статут передбачав зміст, порядок, форми і методи праці у військах. Організаційному відділу підпорядковувались: Відділ освіти Етапу армії, бюро пропаганди корпусів, а також старшин освіти корпусів і бригад, які безпосередньо у військах організовували агітацію і пропаганду, лекторії з історії України, колективні читання часописів, курси для неписьменних та ін.
Видавничий відділ перш за все опікувався часописами Галицької армії - такими, як "Стрілець", "Козацький голос", який від листопада 1919 р. став органом Пресової Квартири, "Полева газета", "Пролом", "Стрілецький шлях", "Стрілецька вістка", "УСС" та іншими (Більш детально див. "Преса УГА"). За участю відомих літераторів В.Бобинського, Р.Заклинського, С.Масляка, а також І.Герасимовича відділ підготував власний календар "Український прапор" на 1920 р. (до нього увійшло багато спогадів, оповідань, поетичних творів і публіцистичних статей).
Вічевий відділ, очолюваний А.Озарківом, колишнім учителем і здібним оратором, головну увагу зосереджував на праці серед населення, зокрема організовував віча з актуальних питань життя армії і держави. Так, 4 травня 1919 р. за участю майже 5 тис. вояків залоги і жителів Рогатина відбулося віче, на якому виступали К.Левицький, сотник В.Мечник, представники громадськості міста. 6 травня подібне віче організовано в Бурштині, де виступив також Начальний духовник НКГА о. А.Калята. На вічах нерідко приймались ухвали та заклики до населення [205, 11 трав.]. У ті ж дні відбулися великі віча в Коломиї і Чорткові. У Коломиї з доповіддю про становище на фронтах і прийнятний земельний закон виступив міністр І.Макух, який закликав учасників віча напружити зусилля для оборони Батьківщини [141. 13 трав.]. У ряді сіл і міст були проведені віча, спрямовані на боротьбу з дезертирством. Після переходу Збруча на вічевий відділ лягло особливе навантаження. Майже щоденно спільно з Відділом освіти його працівники проводили віча-мітинги, які справляли на місцевих жителів велике враження.Історичний відділ очолював талановитий організатор, публіцист і письменник Микола Федюшка-Євшан. Це за його ініціативою в липні 1919 р. командувач УГА видав наказ командирам корпусів, бригад і полків приступити до написання історії військових частин і підрозділів від куреня до корпусу. Для цього була створена відповідна структура. Відділ, у якому працювали Ю.Шкрумеляк, Г.Колцуняк, організовував публікації в армійських газетах з історичної тематики, на відзначення пам'ятних історичних подій. Після смерті М.Федюшки-Євшана від тифу (23 листопада 1919 р.) його посаду обійняв четар Іван Кревецький .