Формування сексуальної культури молоді: феномен людської сексуальності

По-перше, оскільки традиційне виховання надало більшості субєктів культури у нашому суспільстві перекручене уявлення про сексуальність, треба починати з доведення правдивих відомостей про її місце і значення в житті окремої людини і усього суспільства.

По-друге, оскільки сексуальність повязана з анатомічними, фізіологічними і психологічними властивостями людини, хоча б елементарне знання цих властивостей, механізмів тілесної і психологічної реалізації сексуальнасті є також необхідним. Особливого значення такі знання мають у звязку з тим, що природою обумовлена реалізація головної цілі сексуальності як парна (до речі, - єдина така) функція людини.

По-третє, оскільки відносини між людьми, що живуть у зміненому культурою світі є набагато складнішими ніж у будь якого природного виду, сексуальна культура має включати у себе розуміння підгрунтя цих складних відносин, вміння налагоджувати їх.

В-четверте, оскільки природнє призначення сексуальності є продовження виду, а у учасному світі, до того ж, дуже гостро стоять проблеми як надто інтенсивного розмноження і повязаного з ним перенаселення, так і надто низької її інтенсивності і повязаної з нею депопуляції, складовою сексуальної культури, на наш погляд, є культура репродуктивної (прокреативної) поведінки і репродуктивного здоровя.

І, нарешті, в-пяте, оскільки реалізація сексуальності значною мірою повязана з тілесними контактами, а у процесі останніх, із зрозумілих причин, є особливо значна небезпека передачі від людини до людини різних інфекцій, деякі з яких загрожують більш-менш серйозними, іноді невиліковними зараз захворюваннями, компонентом сексуальної культури, вочевидь, є культура гігієнічно-профілактична.

У цій монографії зроблена спроба розглянути і узагальнити стан розвитку і наукової розробки перерахованих компонентів сексуальної культури. Проте, оскільки важливим завданням роботи є надання знань практичним працівникам, що мають справу з вихованням сексуальної культури молоді, ми намагаємося не організовувати розгорнутий діскурс з багатьох проблемних питань, а таких в монографії чимало, а надати найбільш обгрунтовані, на наш погляд, відповіді з таких питань. Хоча в деяких випадках саме намагання дати обгрунтовані відповіді примушують вдаватися до дискусу. Адже в досліджуваній сфері є явища, які без філософського аналізу пояснити не вдається. Але ж тим самим шляхом, як довів Курт Гьодель(?) (Гёдель, Gödel) у своїй знаменитій теоремі, доводиться йти навіть у математиці.

1.Приємно відмітити, що одна з перших, якщо не перша, книга з проблем сексуального виховання, що була видана в повоєнні роки - “Половая жизнь и семья” А.Г.Станкова, лікаря однєї з лікарень Харківської області, була надрукована у 1958 році в Україні. Робота ця написана на дуже пристойному рівні, що не дивно, якщо врахувати наявність у Харкові ще з довоєнного часу наукової сексологічної школи. Та ця “ластівка” весни не зробила, бо дістати названу книгу було практично неможливо, а інші подібні видання зявилися майже через двадцять років.

2. А, наприклад, курс сексології, прочитаний для старшокласниць, як свідчать дослідники американського універсітету Джона Хопкінса, призвів до більш пізнього, порівняно з контрольними групами, початку статевого життя і суттєвого зменшення ранніх вагітностей. (4.)

1. Феномен людської сексуальності.

Безперечно, що єдиною природною підставою для виникнення усього того, що в сукупності її проявів ми визначаємо як сексуальність, є необхідність продовження існування видів. Йдеться про такі види, які мають статевий поділ. (Sex – латин. – стать) Продовження, безперервність існування цих видів можливо тільки якщо відбувається контакт між представниками протилежних статей, внаслідок якого відбувається процес запліднення.

У ссавців, тварин, до яких належить і вид Homo sapiens (Людина розумна), цей контакт передбачає введення статевого органу самця до статевого органу самиці і додаткових фізичних дій, внаслідок яких у самця відбувається виверження сімяної рідини (сперми). Всі вказані дії можливі тільки при наявності статевого потягу – лібідо (libido - латин. – бажання).

Існує дуже поширене уявлення про існування так званого “інстинкту розмноження”, “інстинкту продовження виду”. Проте, безпосередніми чинниками будь якої інстинктивної, тобто природно запрограмованої поведінки є швидкоплинні біохімічні процеси в організмі субєкта такої поведінки. Таким чином, інстинктивного чинника, поведінкова реалізація якого відбувається на протязі місяців, навіть років (як, наприклад, у слонів), в період, що триває від моменту статевого акту до народження потомства, просто не може існувати.Натомість існує інтинктивний чинник статевої активності, якій проявляється у лібідо, що задовольняється в процесі короткотривалого статевого акту. Далі все, що стосується запліднення і, якщо останнє відбулося, виношування потомства в організмі самиці проходить якби автоматично. Для організму самця, зрозуміло, подібного наслідку задоволення лібідо немає. Останнє, на думку багатьох дослідників, особливо, соціобіологів, є причиною того, що у більшості тваринних видів самці значно більш сексуально активні ніж самиці. Адже в процесі природного відбору більше можливостей передати свої гени через потомство мали саме найбільш сексуально активні самці. Тобто, вони лідирували у процесі природного відбору і їх потомство тієї ж статі - успадкувало батьківську активність і стало найчисельнішим.