Формування сексуальної культури молоді: феномен людської сексуальності

Усвідомлення дійсного стану речей щодо сексуальності необхідно вимагає уваги до сексуальної культури, її всебічного розвитку задля гармонізації взаємодії сексуальної сфери з усіма іншими.

Щодо “розбещуючого” впливу на молодь сексуального виховання, то варто зясувати

підстави твердження про це і чи несе заборона такого виховання щось позитивне?

Відносно останнього: чимало людей вважає, що так, несе. Цей позитив вони вбачають у затриманні розвитку сексуальної чуттєвості молоді і початку статевого життя. Проте практика доводить, що на розвиток сексуальної чуттєвості і термін початку сексуального життя у представників чоловічої статі інформаційні обмеження якось помітно не впливають. Щодо дівчат, то у них дійсно нерідко затримується розвиток сексуальної чуттєвості, що згодом часто призводить до відсутності задоволеності сексуальним життям. Тобто до наслідку, який сучасних умовах, коли повноцінна реалізація сексуальності сприймається як необхідний компонент життя, аж ніяк не може вважатися бажаним. До того ж, нерозвинена сексуальна чуттєвість дівчат не є запорукою більш пізнього початку сексуального життя. Бо значна частина їх починає сексуальне життя не задля сексуального задоволення (у якому вони можуть ще не мати потреби), а шукаючі емоційного контакту з протилежною статтю, чи з цікавості (яка, до речі, буває тим більша, чим меше знань про її обєкт).

Можна впевнено стверджувати, що непідготовленість (чи, точніше, - неправильна підготовленість) до сексуального життя представників обох статей першим своїм наслідком має саме те, від чого їх хотіли б вберегти не в міру запопадливі батькі і вихователі: захворювання, що передаються статевим шляхом, психологічні проблеми, незаплановані вагітності та їх наслідок – штучні аборти.2 Тому сучасні дослідники проблем сексуальності впевнені, що широка інформованість щодо сексуальності зовсім не є розбещенням. І виховання розвиненої сексуальної культури, яке грунтується, зокрема, на основі засвоєння наукових знань про сексуальність, процес свідомої і організованої сексуальної соціалізації - необхідні. А починати їх треба вже з періоду раннього дитинства (звичайно, засобами і із змістом, адекватними цьому віку). Щодо дійсно можливого прискорення розвитку сексуальної чуттєвості підлітків, то це теж не є протипоказанням для такого виховання. Важливо тільки вчити правильно користуватися цією чуттєвістю.

Проте навіть ті, кому важко погодитися з останнім, не можуть не погодитися з відомим

формулюванням, яке можна зустріти в багатьох сучасних виданнях, присвячених сексуальному вихованню: “Краще на рік раніше, ніж на хвилину пізніше”.

Майже сто років тому, а саме – у 1907 році, видатний вчений Зігмунд Фройд (чи Фрейд, як

прийнято у нас вимовляти його призвище), що в науці про людину зробив не менш значущі відкриття ніж його сучасник Алберт Ейнштейн зробив у фізиці, у статті “Статеве просвітництво дітей” вказав прибічникам позиції, згідно якої необхідно. приховувати від дітей та молоді будь яку інформацію щодо сексуальності, на повну відсутність у ній логіки. Питання про необхідність такої інформації, на його думку, взагалі не може бути темою дебатів. Важко уявити, зауважив Фройд, що діти і молодь не будуть цікавитися цією темою і не отримають якісь знання про неї. Адже сексуальність, як було доведено ним у роботі “Три нариси з теорії сексуальності”, притамана людині вже від народження (правда, у специфічній для цього періоду ще не розвиненій, не схожій на дорослу формі) і це не може не підштовхувати її ще змалку до спроб зясовувати, що воно таке і як нею користуватися, а згодом, - і до намагання зрозуміти природню і соціальну сутність сексуальності. Але, при тому, у дітей і молодих людей складеться враження, що “...все повязане з сексом є чимось постидним і огидним, від чого батьки і вчителі намагаються якомога довше їх оберігати...”, а інформація, яку вони все ж отримають, може підвести їх до висновку, що батькам і вчителям не можна довіряти. (3.С. 26 – 34)

Зауважимо, що крім втрати довіри до старшого покоління і засвоєння ставлення до сексуальності як до чогось брудного, що, безперечно, створює умови для виникнення проблем у реалізації власної сексуальності, заборона на отримання правдивої інформації про сексуальність може призвести до обмеження пізнавальної активності дитини і молодої людини (адже їх запевняють, що є речі, які вони не можуть розуміти “в принципі”).

З чого ж власне складається розвинена сексуальна культура, якій її зміст?Не претендуючі на повну відповідь на це питання, окреслимо кілька найважливіших її компонентів, без уявлення про сутність яких в наш час навряд чи може йти мова про таку культуру.