Формування сексуальної культури молоді: феномен людської сексуальності

Вступ

Ще двадцяти років не минуло з часу однієї промовистої (в ракурсі теми, що ми розглядаємо) події. В період горбачовської “перебудови” під час одного з так званих телемостів між СРСР і США, коли радянські і американські народи отримали одну з перших нагод хоча б за допомогою телебачення відносно вільно поспілкуватися, познайомитися з особливостями життя, культури один одного, хтось з аудиторії, яку зібрав у своїй студії за океаном відомий телеведучій Філ Донахью, звернувся до аудиторії на радянському телебаченні із запитанням: “А як у вас з сексом?”.

Після затягнувшеюся зніяковілої мовчанки у московській студії одна з учасниць телемосту нарешті відповіла: “Сексу в нас немає...”.

Пізніше Володимир Познер, який був ведучім цієї передачі з радянської сторони, розповідав, що жінка, яка наважилася дати відповідь на запитання з табуйованої у СРСР теми сексу, не обмежилася тільки наведеними словами, а намагалася пояснити американцям, що йдеться про домінування в суспільстві своєрідного пуританізму, нерозвиненість, у звязку з ним, сексуальної культури. Та при монтажі телепередачі американській і радянський телеведучі погодилися в тому, що додаткові пояснення можна вилучити. Формулювання, що відтоді стало знаменитим – “Сексу в нас немає” – точно і вичерпно передало ситуацію із навязаним суспільству радянською ідеологією ставленням до сексу.

Справа у тому, що казарменно-тоталітарному варіанту соціалізму, якій насаджували в СРСР, потрібна була слухняна, покірна у всьому людина. А оскільки вільна реалізація сексуальності є одним з найважливіших факторів, що формує загальну внутрішню свободу людини, її, сексуальність, з певного часу почали суворо обмежувати, регламентувати.

Саме у звязку з тим у країні була відсутня система свідомого, цілеспрямованого виховання сексуальної культури. В друкованих джерелах питання сексуальності висвітлювалися хіба що для попередження до яких “жахливих” наслідків для фізичного, психічного і репродуктивного здоровя може привести сексуальне життя.1 І хоча до цих залякувань більшість ставилася з недовірою, та вони невротизували не одне покоління наших співвітчизників. Хоча природнє і перемагало в них залякування і абсолютна більшість шукала радощів сексуального життя. Проте

вступало у нього майже, або й зовсім не підготовленими. І через те, нерідко, отримувало від цього життя чимало прикрощів, іноді - більше ніж очикуваних радощів.

Зараз, начебто, ставлення до виховання сексуальної культури відрізняється від того, що ми мали ще відносно нещодавно. Але і зараз знаходяться люди, які доводять, що таке виховання приносить більше шкоди ніж користі. Мовляв, воно тільки “розбещує” молодь, акцентує її увагу не на тому, що є дійсною цінністю життя.

Щодо останнього, то хоча те у житті, що повязано з реалізацією сексуальності, в ієрархії життєвих цінностей значної кількості людей не займає головного місця, але одне з чільних місць на протязі тривалого часу їх життя воно таки має. (В залежності від періоду життєвого циклу людини і у звязку з вмінням одержувати задоволення від реалізації сексуальності. Останнє особливо повязано з рівнем сексуальної культури.)

Рядок з відомої пісні радянськіх часів: «…Жила бы страна родная – и нету других забот…», - не може бути життєвим гаслом для суспільства за нормальних умов його існування, єдиною вищезгаданою “дійсною цінністю життя”. Справжній комплекс життєвих цінностей формується у процесі розвитку людини і суспільства, який є не чим іншим як процесом розвитку культури. А останній має необхідно відбуватися в усіх сферах життя.

Та тривалий час сексуальна сфера була відносно успішно вилучена з процесу загального розвитку. Хоча, справедливості ради, треба сказати, що йдеться не тільки про радянський період. (В останній хіба що намагалися підтримати в нових умовах існування давно звичної, хіба що трохи модернізованої, сексуальної аскези, як цінності, на шлях відмови від якої вже ставала значна частина людства і, здавалося б, мало стати і наше суспільство, якби воно дійсно намагалося оптимізувати розвиток усіх сфер свого життя.)

На протязі багатьох сторіч те, що було повязане з плоттю перебувало у конфлікті з духовними цінностями релігії, яка ще два тисячіліття тому почала свою переможну ходу світом. Одним з наріжних каменів цієї релігії стало евангельске формулювання апостола Павла з Першого послання до Коринфян: “Добре чоловіку не торкатися жінки”; бо: “Неодружений турбується про Господнє, як догодити Господу; а одружений турбується про світське, як догодити дружині”. (1.Гл. 7: 1, 32, 33) Більше того: у Євангелії від Матвія оскоплення, тобто таке діяння, яке в принципі унеможливлює отримання сексуальних радощів, трактується як... шлях до Царства небесного. (1.Гл. 19: 12)Проте, є достатньо підстав погодитися з одним з визначних філософів ХХ сторіччя Мішелем Фуко, якій у своїй фундаментальної праці “Історія сексуальності” довів, що релігійні заборони і намагання замовчувань практично усього, що повязане із сексуальністю, свідчать якраз про свідоме чи несвідоме визнання величезної життєвої значущості сексуальності у житті як окремої людини, так і усього суспільства. (2. Т. 1)